Під час робочої зустрічі із Ольгою Борисенко (зліва представники штаб-квартири UNODC
– Ми відвідали у Полтаві центр для безхатченків, кризовий центр жінок, та місце, де проводять замінну терапію, – розповіла Моніка Бег, виконавчий керівник ВІЛ/СНІД секції. – Нам все сподобалось, особливо рівень співпраці між громадською організацією та мерією, те що міська влада взяла на себе відповідальність по роботі з цими групами. Ми свого часу відвідували й інші країни. І така програма, яка впроваджується у Полтаві, там також існує. Наприклад, у Непалі, Пакистані та Афганістані. Єдине що, можливо, дещо у інших форматах. І хоча обставини у кожній країні інші, та перепони, з якими зустрічаються жінки, такі ж. Тому я можу сказати, що ця програма, яка втілена у життя в Полтаві, – одна з найкращих у світі.
На що Ольга Борисенко додала, що існуюча співпраця міської влади з БА «Світло надії» задля допомоги людей уразливої групи – тільки початок.
Про передісторію співпраці та фінансову допомогу UNODC Полтаві, детальніше розповіла Надія Тімошенко, заступник виконавчого директора БА «Світло надії».
– Рік том ми у нас був візит до Віденського офісу ООН, організованим Управлінням ООН з наркотиків та злочинності, що виявляли інтерес до організацій, які займались запровадженням соціального сервісу для уразливих груп. Нашу організацію вони запросили для навчального візиту, щоб показати практику, яка існує у Відні. Також подивитись на наш потенціал, чи здатні ми втілювати проекти ініціатив для жінок. Там ми побачили сітку центрів для допомоги жінкам, що мають проблеми з наркотиками, чи повернулись з місць позбавлення волі, чи то постраждали від насилля в сім’ї. Ми зрозуміли, що в нашому місті такого центру немає, і захотіли створити щось схоже. Завдяки віденському досвіду, відчули необхідність розділити надання послуг для жінок та чоловік через відмінність у потребах. Згодом продовжили переговори з віденським офісом, і в результаті отримали фінансування діяльності для жінок нашого центру. Вони, зокрема, оплачували закупівлю меблів, холодильників, продуктів харчування, медикаментів, частково – працю спеціалістів. Тому вже втретє і приїхали з контрольним візитом: аби побачити та оцінити реалізацію проекту, використання коштів.
