Над площею біля сцени лунали патріотичні та пісні про десант. Із показовим виступом вийшли вихованці клубу «Воїн». Святкувати у Полтаві почали із самого ранку. Близько 9 години вулицями міста проїхалася автоколона із блакитними прапорами Повітряно-десантних військ.
– Із 2 серпня 1930 року створені повітняно-десантні війська. Цього дня прийнято відзначати День ВДВ. Це вже 83 річниця. Це - найелітніший рід військ, який кидається на захоплення будь-яких об’єктів. Так сталося і 23 вересня 1943 року при визволенні Полтави: біля нашої авіадевізії на Браїлках було висаджено кілька десятків десантиків, які скували основні сили німців, і коли пішла основна маса наших сил, звільнили полтавів від загарбників, – розповів Ігор Солод, голова правління ветеранів повітряно-десантних військ Полтавської області, союзу десантників.
Показовий виступ "Воїна"Ігор Солод повідомив що цього року у Полтаві впорядкували меморіальне кладовище, де будуть захоронені десантники, які загинули у роки ВВв.
– Ми будемо встановлювати пам’ятники, слідкувати за ними, знаходити рештки загиблих,– зазначив він.
Серед колишніх та діючих захисників вітчизни панувала дружня атмосфера. Важення, що усі вони знайомі і з однієї великої родини. Самі десантники вважають, що це основна риса цього роду військ:
– Усі війська святкують свій день. Ми бачимо прикордонників у зелених беретах, моряків та інших. Але повітряно-десантні війська - інша справа, - зазначив Ігор Солод. – Можливо, отой легендарний командувач Василь Пилипович Маргелов поселив у нас гордість за обрані війська. Плюс до всього, ці війська завжди на грані смерті та життя. Завжди поруч повинні бути вірні бойові товариші, бо при виконанні наших задач не можна покладатися тільки на себе.
Старе і нове поколінняВіталій, колишній студент Полтавського НТУ імені Кондратюка також прийшов до парку. Він не так давно повернувся із армії, де служив у ПДВ.
– Дуже багато вражень від служби. Можливо, не варто такого говорити, але все ж армія в Україні зараз вже не та. Тим не менше десантні війська тримають рівень. Ми пізнали. Що таке вовтузитися у багні, при 10-градусному морозі бути повністю мокрим, бігти із 30-кілограмовим рюкзаком, тягнути зброю. Нехай, це простіше, ніж було за Союзу, але ми, молоде покоління, відчуваємо гордість за те, що служили саме у Повітряно-десантних військах, - розповів хлопець.
Син свого батькаОлександр, якому зараз більше 40 років, відчуває приблизно те саме:
– Чому сюди приходимо щороку? Традиція, гордість за своє військо. Зараз уже і не пригадаю чогось особливого зі служби. Але точно можу сказати, що ми – із Радянського Союзу, а тоді мрією кожного хлопчика із 6-7 класу було служити саме у ПДВ. Ми виросли мрія стала реальністю. У реальності ми пізнали, що дійсно гордо – служити у ПДВ. Із кожним роком ця гордість росте.
Святкування Дня ПДВ зазвичай продовжується до самого ранку. Звичайно, не всі ставляться ставляться до цього позитивно, адже через запальний норов десантників часто виникають заворушення. Проте більшість тих, хто прийшов до парку все ж бачить у Дні ПДВ щось більше, ніж привід напитися.
