Діти бояться залишатися в темряві (фото: mama.ua)
Через страх ми не будемо підносити руку до відкритого вогню чи стрибати з п’ятого поверху. Дитячі ж страхи часто нам здаються маленькими, надуманими та безпідставними. Малюк боїться залишатися наодинці чи в темряві? З часом це мине? Що є нормою, а що патологією, та як бути зі страхами дітей? Про те, як долати страхи, розповіла психолог Марина Гурнік.
Чого бояться діти?
Деякі зі страхів є вродженими: дитину лякає гучний звук, темрява тощо. Але якщо їх занадто багато, вони стають руйнівними: гальмують розвиток дитини, а в дорослому житті позначаються різними проблемами.
Полтавка Тетяна розповідає, що її дитячі страхи й досі з нею.
– Я боюся темряви. Боюся, що у ній хтось сидить невідомий, не злодій, не вбивця, а привид. У дитинстві я не могла спати в кімнаті без світла. Світильник завжди мав бути увімкненим, або хоча б кіт чи собака мали спати біля ліжка – інакше не засинала. Коли потрібно було пройти через темну кімнату, наприклад, зі спальні у кухню через вітальню, я кілька метрів намагалася пробігти, щоб той, хто у темряві сидить, мене не упіймав. Іноді, коли я засинала, батьки вимикали мій нічник. І тоді, коли я раптом прокидалася серед ночі у повній темряві, галопом бігла до вимикача світла на стіні або швидко-швидко намагалася намацати на столі настільну лампу і увімкнути світло, і ці кілька секунд, поки я була у темряві, були нестерпними.
А от Юлія зі своїми дитячими страхами впоралася. Приблизно у 14-річному віці їй вдалося їх опанувати. Доти вона боялася, що під ліжком хтось сидить і її вхопить за ногу рука.
– Аби лягти спати, я вимикала в коридорі світло і розганялась від дверей та застрибувала на ліжко, а потім ще накривалася ковдрою із головою, аби з вікна ніхто не зазирнув, – згадує полтавка.
Діти часто не можуть висловити те, що їх лякає
Валентина розповідає, що в дитинстві боялася чогось невідомого. Чого саме, дівчина й сама не знала. Це була не Баба Яга чи якийсь казковий персонаж. Після фільму «10 негринят» дівчина проплакала півночі від страху. Її налякало те, що щось невідоме вбивало людей. Валентині тоді було 11 років. А ще дівчина згадує, що боялась полтергейста після одноіменного фільму. Тоді їй мама заборонила його дивитись.
До теми: Полтавці розповіли, чого бояться під час народження дитини
Дитячі страхи часто приходять із казок
– У мене була книга казок, у якій на одній зі сторінок була картинка подружжя у масках воронів. Коли я вперше її побачив, то довго не міг до неї навіть підійти, – згадує про свій дитячий страх Олег.
Юлію теж налякала книга. У дівчини була така про динозаврів. Подивившись на дуже яскраві сторінки, Юлія почала боятися динозаврів у темній воді. А от драконів вона не боялася, адже була переконана, що вони добрі.
Дитячі страхи – через строгість чи потурання
– Причин виникнення страхів може бути чимало, – каже полтавський психолог-практик Марина Гурнік. – Налякати дитину може якийсь реальний випадок із життя. Із часом страхи минають, але інколи залишаються та розвиваються.
Відповідальність за дитячі страхи лежить на батьках. За словами психолога, дитячі страхи, як правило, викликають внаслідок двох головних чинників: надмірна строгість батьків або ж, навпаки, потурання у всьому.
У вихованні дітей головне – знайти золоту середину.
– Якщо є постійні заборони, надмірні обмеження, вони просто ламають психіку дитини. У малюка розвиваються страхи, щось зробити без дозволу, адже він уже знає, що реакція батьків на це буде не найкращою, – говорить Марина Гурнік.
Так само й потурання. Коли дитина отримує все, чогог хоче, в неї формується спотворене сприйняття цього світу.
– Вона не бачить труднощів, не вміє із ними боротися, особливо це стосується хлопчиків, – каже психолог. – Тому під час найменших проблем дитина не знає, як діяти самостійно. Вона починає усього боятися.
Мами самі вкладають страх у дітей
– Мами нині часто оточують своїх дітей гіперопікою. Говорять їм: не лізь туди, бо там дуже вдаришся, щось зламаєш. Вони від самого початку виховують дітей у постійний страхах, – пояснює Марина Гурнік.
Буває й так, що залякують і з виховною метою. Полтавка Надія намагалася заспокоїти свою гіперактивну доньку, лякаючи її міліцією. У результаті дівчинка у шестирічному віці ще й досі впадає в істерику, коли бачить чоловіків у формі. А Ольга намагалася вкласти дитину спати, лякаючи Бабаєм. Почувши пораду в одній із програм, жінка припинила залякувати дитину. Про цього вигаданого персонажа більше ніхто в родині не згадує.
Вдаватися до таких методів залякування полтавський психолог не радить за жодних обставин.
– Дитині потрібно з любов’ю все розповідати і пояснювати, бути помічником та підтримкою у пізнанні цього світу, а не нав’язувати свої стереотипи сприйняття його. Адже батьки часто просто калічать своїх дітей. Оскільки психіка дітей до 12 років ще не сформована, так і виникають ці страхи, – говорить фахівець.
Страхи через конфлікти в сім’ї
Не менше дітей лякають й сварки між батьками. Що б не було їхньою причиною, малюк сприймає усе на власну адресу. Дитина вважає себе неповноцінною, думає, що її не люблять у родині. Через це такі діти починають боятися залишитися наодинці. Їх лякає темрява, втрата близьких та багато іншого.
Ігнорувати не можна, треба реагувати
Ставитися байдуже до дитячих страхів не можна, адже у дорослому житті вони можуть перерости у проблеми.
– Дуже важливо прислухатися до того, що говорять діти. Те, як дитина проявляє себе у грі, як малює, дуже важливо. Оскільки дитина не може ще все пояснити словами, свої відчуття вона передає в образах, – розповідає Марина Гурнік. – Усі ці сигнали можна ще корегувати, щоб у дорослому житті страхи не перетворилися на великі проблеми.
Поради від психолога:
1. Не ігнорувати дитячий страх та не соромити, посилаючись на вік. Інакше дитина подумає, що вона неповноцінна, не така, як інші, її не люблять, та замкнеться у собі.
2 . Більше часу проводити з дитиною, приділяти увагу її емоційній сфері.
2. Спілкуватися із малюком на рівних, як із дорослим.
Потрібно поцікавитися, чому дитині погано, що її не влаштовує, а не звертатися одразу до психолога. Лише якщо вже бачите, що не впораєтесь самостійно, відведіть до фахівця.
3. Гарно заспокоюють ліплення із пластиліну та малювання.
Намалюйте цей страх, виліпіть його. Покажіть, як він відходить, як зникає: спаліть малюнок – і страх зникне. А з пластиліну виліпіть щось інше, не страшне.
4. Батькам та старшим не показувати власних переживань та страхів.
Дитина обов’ язково це відчує, адже вона тісно пов’язана з мамою в емоційному плані.
5. Проявляйте спокій, любов та піклування. Дбайте про власний відпочинок.
6. Психологи радять дорослим переглядати фільми й мультфільми спочатку самим. А вже потім вмикати їх дітям, адже купа сьогоднішніх мультиків і фільмів негативно позначаються на психічному здоров’ї дитини.
