Анатолій Кукоба (помер 2010 року), міський голова Полтави, який керував нею впродовж 16 років (із 1990 до 2006).
Нагороджений 2002 року за особисті заслуги перед містом у розвитку духовності, культури і мистецтва, багаторічну творчу плідну діяльність, просвітницьку та громадську роботу.
Народився в Донецькій області 1937 року.
Йосип Давидович – виконавець пісні «Моя Полтаво
Відомий співак і російський депутат свого часу виконав і записав пісню «Моя Полтаво», яку створили полтавські митці (Олексій Чухрай та Андрій Пашко). Цей музичний твір співак виконав на урочистостях із нагоди 800-річчя Полтави у супроводі джаз-оркестру Леона Аганезова «Время».
Співак неодноразово бував у Полтаві, товаришував із уже покійним народним цілителем Миколою Касьяном.
Василь Тацій, президент Академії правових наук України, з липня 1987 року – ректор Національної юридичної академії України імені Я. Мудрого, академік НАН України.
Нагороджений 2001 року за особисті заслуги перед містом у розвитку самоврядування, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, визначний внесок у теорію права та активну громадську роботу.
Народився в Полтаві 1940 року, закінчив місцеву ЗОШ №22.
Реконструював полтавський «Замок Бетмена»:
За його ректорства, у вересні минулого року, у Полтаві реконструювали «Замок Бетмена» (народна назва будівлі навчального закладу) та побудували басейн. До цього споруда пустувала 12 років. Її перетворення на «VIP-апартаменти» відбулося коштами юридичної академії.
Має ряд відомчих, громадських, церковних та урядових нагород інших країн. Державний радник юстиції ІІ класу. 2004 року Указом Президента України удостоєний найвищого звання «Герой України» з врученням ордена Держави. А 2012 року, за версією видання «Фокус», став одним із 200 найбільш впливових українців.
Микола Скрипніков (помер 2010 року), український вчений, лікар-морфолог, ректор Української медичної стоматологічної академії (далі УМСА) з 1986 до 2003 року.
Нагороджений 2001 року за особисті заслуги перед містом у розвитку самоврядування, багаторічну науково-педагогічну діяльність, внесок у реформування вищої школи, активну громадську роботу.
Народився 1936 року в Донецькій області.
Допоміг розбудувати медичну академію та інші лікарняні заклади Полтави.
Під керівництвом Скрипнікова студенти УМСА протягом 1981-1990 років брали участь у будівництві хірургічного, онкологічного та терапевтичного корпусів обласної клінічної лікарні, пологового будинку, дитячої лікарні, працювали під час реконструкції хірургічного відділення Полтавської міської лікарні №2.
За час його ректорства у виші з’явились не тільки нові кафедри, а й факультети – післядипломної освіти, медсестринський, педіатричний, зуботехнічне відділення. Вагомий досвід організатора-будівельника спонукав Миколу Сергійовича й надалі керувати будівельними роботами. Із часом виросли два багатоповерхові гуртожитки для студентів. А до кінця 1996 року, всупереч фінансовій скруті, що охопила на той час усю країну, завершили будівництво фізіологічного корпусу з центральною науково-дослідною лабораторією.
Окрім того, Скрипніков – засновник Полтавської наукової школи морфологів, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. 1999 року вчений удостоєний високої нагороди «За досягнення XX століття», його ім’я занесене до міжнародного видання Кембриджського університету «Хто є хто серед інтелектуалів».
Андрій Данилко (Вєрка Сердючка) – народний артист України
Нагороджений 2007 року за творчу оригінальність, популяризацію полтавського самобутнього колориту та сприяння визнанню Полтави на міжнародному рівні.
Народився в Полтаві 1973 року, закінчив місцеву ЗОШ №27.
У своєму сценічному персонажі Вєрки Сердючки з’явився вперше на КВК у Полтаві (1989 року). Сценічне ім’я запозичив від своєї однокласниці Ані Сердюк. Спочатку Вєрка Сердючка була продавчинею, але пізніше Андрій змінив її амплуа і зробив провідницею.
Нагадаємо, Сердючка у Сорочинцях згадала, як у Полтаві Кузьмін не пустив її на сцену (відео)
Данилко не любить їздити до Полтави
В одному з інтерв’ю артист зізнався, що не любить їздити до Полтави.
– Коли мене хвалять відкрито, я соромлюся, починаю червоніти, мені якось так... Дуже незручно бути в чомусь успішним порівняно з іншими, хто не домігся значних результатів у житті, так? І ніби винен у чомусь, я не знаю чому? І не хочу відповідати на дурні запитання... А скільки ти отримуєш? Або дай сто доларів! Знаєте, таке. І щоб утекти від чергових розчарувань, я намагаюся не їздити до Полтави, – розповів Андрій Данилко в одній телепрограмі.
Ще одна версія, чому уродженець Полтави фактично не дає концертів у рідному місті, – невизнання його місцевими жителями. Мовляв, вони вважають, що образ Вєрки Сердючки – висміювання мешканців Полтавщини. Підтвердження цьому – публічна реакція Валерія Асадчева (уже екс-голови Полтавської облдержадміністрації) на рішення міської ради присвоїти Андрію Данилку звання почесного громадянина міста. Тоді у ЗМІ очільник області Валерій Асадчев назвав рішення «позором», а Данилка – «карикатурним образом».
Олександр Онищенко (помер 2010 року), ректор Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка з 1982 до 2003 року.
Нагороджений 2001 року за особисті заслуги перед містом у розвитку самоврядування, багаторічну науково-педагогічну діяльність, внесок у реформування вищої школи, активну громадську роботу.
Народився 1934 року в Козельщинському районі Полтавської області.
За ректорства Олександра Григоровича полтавський техуніверситет набув статусу національного. 2011 року на фасаді головного корпусу вишу встановили меморіальну дошку для вшанування Олександра Онищенка.
Він засновник і багаторічний керівник єдиної в Україні наукової школи Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка «Створення та дослідження нових машин і обладнання для механізації ручної праці в будівництві». Ця школа має досягнення світового рівня. А також – автор 50-ти свідоцтв та патентів на винаходи.
Павло Попович (помер 2009 року), перший український льотчик-космонавт, дворазовий Герой Радянського Союзу.
Звання отримав 1963 року за героїчний подвиг – освоєнні космосу та в ознаку його перебування в місті Полтава.
Народився 1930 року на Київщині.
У березні 1960 року Павло Попович одночасно з Юрієм Гагаріним зарахований до першого складу загону космонавтів. Павло Романович 1962 року здійснив на кораблі-супутнику «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів (спільно з 3-м радянським космонавтом Андріяном Ніколаєвим). У ході цього групового польоту провели перші експерименти з радіозв’язку між екіпажами двох кораблів у космосі і взаємне фотографування. Попович забезпечував орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління.
Полтавці (творча група ТРК «Лтава») про українського космонавта Поповича зняли фільм, який презентували 2010 року. Стрічці дали назву – «Павло Попович: земне і зоряне життя». Фільм висвітлює основні етапи життєвого шляху космонавта – від дитячих мрій про авіацію до двох польотів у космос, які зробили його світовою знаменитістю. Із його вуст у кіно пролунали слова захоплення Полтавою – містом, де Поповича сприймали як земляка.
Леонід Кучма, другий Президент України (1994-2005 роки)
фото зі сайту lenta-ua.net
Нагороджений 2004 року за видатні заслуги перед містом у ствердженні засад місцевого самоврядування та у соціальному розвитку міста, визнану полтавцями багаторічну політичну і громадську діяльність.
Народився у Чернігівській області 1938 року.
Доклав рук до відбудови Свято-Успенського храму
Саме за президентства Леоніда Даниловича відбудували Свято-Успенський собор. Полтавську церкву УПЦ Київського патріархату включили до Державної програми з відбудови 12 найвидатніших архітектурних пам’яток України. Ще 1999 року під час святкування 1100-річного ювілею Полтави з ініціативи міського голови Анатолія Кукоби встановили пам’ятну дошку, що Президент Леонід Кучма започаткував відбудову цього храму.
Віктор Пожечевський, голова дирекції Полтавського відділення Національного олімпійського комітету України; екс-тренер ФК «Ворскла» (1984-1990 роки; 1994-1998 роки).
Отримав звання 2007 року за видатні особисті заслуги перед територіальною громадою Полтави.
Народився 1951 року в Полтаві.
Віктор Олександрович – заслужений працівник фізичної культури і спорту України, до березня 2013 року займав посаду начальника Управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської облдержадміністрації.
Тренер футбольної команди «Ворскла», який залишив її зі скандалом
Віктор Пожечевський пройшов шлях із цією командою від КФК (колектив фізичної культури) до бронзових нагород чемпіонату країни. Із «складних» за характером гравців – Чуйченка, Шарія, до яких додалися Яремчук, Ковтун й інші екс-динамівці, Пожечевському вдалося створити видатний колектив. Після здобуття бронзових нагород у сезоні 1996-1997 років «Ворскла» в наступному чемпіонаті була лише п’ятою. Такий результат, за підсумками деяких провальних матчів, вважали невдалим і керівники клубу, і вболівальники. Говорять, що саме на останніх образився Пожечевський і пішов ще до завершення чемпіонату 1997-1998 років, а його місце посів Олександр Довбій.
Дмитро Виноградець, чемпіон світу з плавання серед паралімпійців
Нагороджений 2009 року за видатні особисті заслуги перед територіальною громадою Полтави у розвитку фізичної культури і спорту.
Народився 1985 року, навчався у Полтавській ЗОШ №4.
Дмитро став лідером за кількістю медалей на чемпіонаті світу з плавання серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та вадами зору, що відбувся в Монреалі у серпні 2013 року (7 золотих, 1 срібна, 1 бронзова). А минулого року його визнано найтитулованішим учасником полтавської команди з плавання на Паралімпіаді-2012.
Микола Павлов, тренер ФК «Ворскла» з 2007 до червня 2012 року
Нагороджений 2009 року за видатні особисті заслуги перед територіальною громадою міста Полтава у розвитку фізичної культури і спорту, здобуття футбольним клубом «Ворскла» Кубка України з футболу.
Народився 1954 року в Києві.
Павлов допоміг ФК «Ворскла» виграти Кубок України
Із Миколою Павловим 2009 року «Ворскла» вперше виграла Кубок України, здолавши у фіналі донецький «Шахтар». Із перервою в один сезон, з 2009 до 2011 року, полтавські вболівальники могли спостерігати в рідному місті за грою провідних команд Європи, серед яких португальська «Бенфіка», німецький «Ганновер», датський «Копенгаген» і бельгійський «Стандард». Із трьома останніми ворскляни змагалися на стадії групового етапу Ліги Європи УЄФА, що стало ще одним кроком у розвитку клубу і внеском у скарбничку вітчизняного футболу.
Нині Микола Петрович – головний тренер «Іллічівця» (футбольного клубу Маріуполя).
Підготувала Юлія Корж
