Микола Іванович Закінчив Великоселецьку 8-річну школу (1974), Кременчуцьке педагогічне училище (1978), філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка (нині національний педагогічний університет) (1982), аспірантуру Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова) (1989).
Певний час вчителював. Із 1985 працює в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка: асистент (1985-1986), старший викладач (1989 1992), доцент (1992-2005), професор (з 2005), завідувач (з 1989) кафедри української мови, перший проректор (1991-1995), декан факультету філології та журналістики (2005-2009), ректор (з 2009).
Коло наукових зацікавлень широке. Досліджує проблеми граматики, історії та стилістики української мови. Автор монографій "Просторові поширювачі у структурі простого речення" (2004), "Прикметнико-іменникові словосполучення в сучасній українській літературній мові” (1992), “Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення та речення” (2004), “Історія, граматика, поетика українського слова” (2008), підручників, посібників, програм для вищої та середньої школи. На особливу увагу заслуговують літературознавчі праці, присвячені творчості письменника-полтавця Олеся Гончара:
- монографія “Публіцистична спадщина Олеся Гончара: мовні, навколомовні й деякі інші проблеми” (2008);
- монографія “Літературний простір “Щоденників” Олеся Гончара” (2009);
- наукове видання “Світ в оцінці Олеся Гончара: аксіосфера щоденникового дискурсу письменника” (2012);
- науково-популярне видання “Духовний посил Олеся Гончара (за матеріалами “Щоденників” письменника)” (2009).
Опублікував краєзнавчі книги “Літературні музеї Полтавщини” (2006) та “Літературно-мистецька Полтавщина” (2012). Поповнив біобібліографічну серію “Мовознавці України”: підготував дослідження про Арнольда Грищенка (“Академік Арнольд Панасович Грищенко”, 2006), полтавця Михайла Жовтобрюха (“Патріарх українського мовознавства”, 2005), упорядкував книгу “Наукова спадщина Михайла Жовтобрюха”, 2007). Миколі Степаненкові належать науково-популярні видання “Українське рідне слово” (2003), “Рідне українське слово” (2005) – вибрані статті, виступи, розмисли про походження української мови й основні етапи її становлення, про періодизацію літературно-писемної мови, про сучасну мовну ситуацію та мовну політику в Україні, про становище української мови в діаспорі, про мовну практику видатних письменників, про роль рідної мови в освіті, про утвердження її в конфесійній сфері. Цей дослідницький спектр продовжує й посутньо доповнює монографія “Історія, граматика, поетика українського слова” (2008). Лексикографічна діяльність ученого відбита в працях “Основні сільськогосподарські поняття й терміни: Словник-довідник” (1993); “Словник лінгвістичних термінів” (1999, у співавт.); “Новітній українсько-російський словник. 150 000 слів”; “Новітній російсько-український словник. 150 000 слів” (2006). За ред. М. С. вийшло понад 30 збірників наукових праць. Він головний редактор альманаху “Рідний край”, наукових збірників “Історична пам’ять”, “Філологічні науки”, “Педагогічні науки”, засновником яких є Полтавський національний педагогічний університет. Створив свою наукову школу, у межах якої діє робоча група висококваліфікованих спеціалістів, аспірантів та докторантів. Усього опублікував понад 500 праць; підготовив понад 600 статей до енциклопедії “Полтавіка” (том “Мова і література”).
Автор понад 500 наукових праць, з-поміж яких монографії, підручники, посібники, науково-популярні книги, словники:
- «Порівняльна граматика української і російської мов» (1992) (у співавторстві)
- «Прикметниково-іменникові словосполучення в сучасній українській мові» (1992)
- «Основні сільськогосподарські терміни й поняття» (1993)
- «Проблеми змістовного лінгвостилістичного аналізу (методичний коментар)» (1993) (у співавторстві)
- «Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення та речення» (1997)
- «Історична граматика української мови» (1997) (у співавторстві)
- «Історія української мови» (1998)
- «Збірник диктантів з української мови для 9-11 класів (на краєзнавчій основі)» (1999) (у співавторстві)
- «Українське рідне слово» (2003)
- «Просторові поширювачі у структурі простого речення» (2004)
- «Патріарх українського мовознавства (до 100-річчя від дня народження професора Михайла Жовтобрюха)» (2005)
- «Рідне українське слово» (2005)
- «Академік Арнольд Панасович Грищенко» (2006)
- «Літературні музеї Полтавщини» (2006)
- «Новітній українсько-російський словник. 150 000 слів» (2006)
- «Новітній російсько-український словник. 150 000 слів» (2006)
- «Наукова спадщина Михайла Жовтобрюха» (2007)
- «Історія, граматика, поетика українського слова» (2008)
- «Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні, навколомовні й деякі інші проблеми)» (2008)
- «Духовний посил Олеся Гончара» (2009)
- «Літературний простір «Щоденників» Олеся Гончара» (2010)
- «Світ в оцінці Олеся Гончара: аксіосфера щоденникового дискурсу письменника» (2011)
- «Сучасна українська літературна мова» (2011) (успівавторстві)
- «Літературно-мистецька Полтавщина» (2012)
Звання, відзнаки та нагороди
- Академік АН Вищої освіти України (2008)
- Відмінник освіти України (1994)
- Заслужений діяч науки і техніки України (2009)
- Нагорода Ярослава Мудрого (2009)
- Знак “Петро Могила” (2009)
- Знак “Ушинський К. Д.” (2009)
- Лауреат обласних премій ім. Панаса Мирного (2003), Івана Котляревського (2008), Валер’яна Підмогильного (2012), Володимира Малика (2012), Самійла Величка (2012)
- Лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка (2010)
- Лауреат Державної премії ім. Олеся Гончара (2011),
- Лауреат Міжнародної премії ім. Івана Кошелівця (2012)
- Член Національної правописної комісії
- Член Національної спілки журналістів України (з 2007)
- Член Національної спілки письменників України (з 2011)
/a«Українське рідне слово» (2003)
