Владлена Сопко на проекті під час побачення з Марком (усі фото надані самою учасницею шоу)Владлено, на проекті показали, що Марк обрав Вас, його рідня навіть провела вам обряд весілля за давніми українськими традиціями. Та чи пов’язали ви свою долю з ним насправді - для всіх залишилось загадкою. Розкажіть, будь ласка, для наших читачів чим же все закінчилось? Як склалися у Вас стосунки з Марком-Ентоні? Чи переїдете Ви жити до нього в Канаду? Якщо ні, то чому?
Марк Ентоні та Владлена– Я щаслива, що зустріла таку щиру та добру людину як Марк. Про весілля говорити поки що рано. Ми спілкуємося в «скайпі», по телефону та в соціальних мережах. Після проекту разом відпочивали в Буковелі: каталися на лижах, велосипедах та насолоджувалися красою українських гір. У Яремчі слухали дивовижну музику карпатських гір, куди ми поїхали одразу зі Львова, після того як Марк зробив свій вибір. Там ми краще могли пізнати одне одного без камер, знімальної групи та зайвої метушні на знімальному майданчику. Це для нас зараз найголовніше, адже на проекті через постійні ревнощі до інших учасниць та з’ясування стосунків ми не могли повністю пізнати одне одного серцем та душею, хочеться відкритися та зрозуміти кохану людину.
Про переїзд до Канади говорити ще теж зарано, та Марк запросив мене в гості: ми плануємо провести спільну відпустку. Мені навіть не віриться досі, що пощастило закохатися на телевізійному проекті. Та я впевнилася, що наше кохання може чекати на нас будь-де.
А що взагалі Вас спонукало брати участь у шоу «Кохання без кордонів»?
– Мені зателефонував знайомий, який працює на каналі і повідомив, що проходив повз кастинг на шоу «Кохання без кордонів», де під дверима сидить купа дівчат, якщо хочеш приїзди. Так як стосунків у мене вже давно не було: зі своїм громадянським чоловіком ми розбіглися, вирішила випробувати долю і пройти кастинг. Я вірю в Бога і розумію, що це не просто збіг обставин - це доля.
Читайте також - Інтерв’ю. Іван Ганзера: «Проект «Голос країни» мав бути останнім, на який я наважився»
Чому з усіх трьох чоловіків-героїв вирішили боротись за канадця Марка-Ентоні?
– Я вирішила познайомитися саме з Марком, бо з першого погляду на його фото зрозуміла, що він щира та добра людина, і щось в моєму серці йокнуло ...
По життю я завжди закохувалася з першого погляду. Навіть у полтавській 27-й школі перше кохання у мене було з першого погляду, так само ж було і з моїм громадянським чоловіком.
Який момент (період) на проекті для Вас був найскладнішим?
– Найскладніше було не зібрати речі й не поїхати на Україну, коли Оля (суперниця на шоу, - автор) поверталась з побачень і розповідала про поцілунки ... та обійми… з Марком. Я не спала ночами: нервувала і ревнувала. Складним був період, коли я відчула, що вже закохуюсь, а Марк не поспішав відкриватися мені, був між мною та Ольгою. Я не могла зрозуміти, чи щирий він по відношенню до мене. Навіть пила заспокійливий чай: натуральний з канадської аптеки, бо нерви не витримували.
З’ясовувати стосунки – це взагалі не в моєму стилі, зазвичай я розвертаюсь і йду... Та в цей раз вирішила боротися до останнього, бо за любов варто боротися.
На початку проекту, коли Ви разом з усіма дівчатами приїхали до Канади знайомитись з Марком, було помітно, що Ви розчарувались у ньому. Що саме Вас насторожило, викликало розчарування?
– При першому знайомстві з Марком в мене виникло розчарування від того, що він поводить себе невпевнено, говорить жахливо та незрозуміло, якийсь наляканим здавався. Я хотіла повернутися додому в перший день, бо втратила інтерес до нього, розчарувавшись, що не відчула в момент знайомства з ним, як купідон влучає в моє серце. Засмутилася – хотіла, щоб це було кохання з першого погляду. Та я щаслива, що Марк в перший день не попрощався зі мною, що відкрився з часом ... Мені подобаються чоловіки впевнені та рішучі, яким Марк мені, на перший погляд, не здався...
На проекті Вас називали полтавкою, а знайомили Ви Марка з батьками в Києві? Як давно і чому Ви поїхали з Полтави. Ваші батьки теж живуть у столиці?
– Я народилася в Німеччині в місті, що недалеко від Берліну. Та в перший клас пішла в Полтаві у 27-му школу. Після її закінчення навчалася в театральній студії Анатолія Трегуба, що в Полтаві. Також навчалася в полтавському музучилищі імені Лисенка на хормейстера, та з часом зрозуміла, що хочу пов’язати своє життя з телебаченням. Тому поїхала отримувати освіту в Київ. Влаштувалася працювати нянею доглядати немовля. У столиці познайомилася з чоловіком, з яким три роки жила в громадянському шлюбі, що зробив мені пропозицію створити сім’ю. Мої ж батьки та бабуся з дідусем живуть у Полтаві. Я їх люблю та навідуюсь в гості; ціную друзів, однокласників, кумів та хрещеника. Знайомила ж Марка з батьками в Києві, бо сама живу там. Найважливіше в моєму житті – близькі люди, спілкування та дружба. Сім’я та стосунки – на першому місті .
На проекті неодноразово наголошували, що ви дизайнер. Яким саме дизайном займаєтесь? Ваші роботи у Полтаві можна буде коли-небудь побачити?
Українські родичі Марка на шоу провели парі обряд українського весілля – Я займаюся дизайном жіночого одягу: вечірні та коктейльні вбрання. У мене є своє ательє, де працюють майстрині, швачки та закрійниці, я ж як дизайнер. На даний момент продаж робіт успішно відбувається по всій Україні через Інтернет. Нещодавно був показ на балу ордена Святого Станіслава в Києві. Учасники ордену: Микола Азаров, Ані Лорак, Міка Ньютон, Людмила Кучма та інші відомі дипломати політики та зірки шоу-бізнесу. На конкурсі краси, що проходив в Кременчуці, я одягала фіналісток у шовкові вечірні сукні, сама ж – виступала в якості спонсора та члена журі.
Чому вирішили стати дизайнером?
– Моя мама працює медсестрою, а тато – військовий. Зарплатня, на жаль, у них невелика, тому на гарний одяг ніколи грошей не вистачало, ледве за харчі та комунальні послуги платили. Живуть у Полтаві в гуртожитку "червоні казарми". Я в школу з 5-го до 10-го класу ходила в одній і тій же джинсовій блакитній сорочці, яка аж до дір на рукавах протиралася. Тому з 15 до 22 років терпіти не могла джинсові сорочки, так вони мені набридли. Навіть, коли мені мій громадянській чоловік в магазині обрав до джинс джинсову сорочку – я не захотіла її купувати, бо в мене через бідне дитинство та порожню шафу була апатія до такого одягу. Та зараз, коли можу пошити собі будь-які речі та створювати їх для своїх клієнток, все минуло і я з Канади привезла собі та мамі дві однакові сорочки. Тож до одягу в мене особливе ставлення через голодне дитинство та відсутність гарних речей.
«Кохання без кордонів» не перше ж у вашому житті шоу? Ви брали участь у «Розсміши коміка», хто чи що спонукало піти на комічний проект? Ви ще здається і ведучою десь працювали. Розкажіть про своє захоплення телебаченням?
– Я грала за полтавську команду КВК "Полюбуйтесь", з якою ми потрапили до рейтингу найкращих 100 команд фестивалю Олександра Маслякова у Сочі, з 600 присутніх там в 2008 році, після чого нас запросили грати в Слобожанській лізі КВК, там ми стали півфіналістами. То були щасливі роки, дуже приємні спогади та незабутні знайомства з цікавими та талановитими людьми. Саме тому я разом з подругою Вікторією Аврашко, капітаном нашої команди, брала участь у шоу "Розсміши коміка". Мій кум Костя Ізюмов, співорганізатор шоу МANHATTAN в Полтаві, теж брав участь в цьому шоу, разом з ним ми поїхали на кастинг та успішно його пройшли.
До того ж, я навчаюсь у Київському театральному університеті імені Карпенка Карого. За освітою – режисер телебачення, та зараз працюю не за спеціальністю. Я ведуча молодіжного ток-шоу на Першому національному телеканалі. Мене дуже захоплює робота телеведучої, люблю писати сценарії та підводки до програми (тексти, – автор). Я щаслива людина, оскільки займаюся улюбленою справою, за що дякую Богу, батькам та дідусеві з бабусею.
