Андрій Кокотюха: про Євромайдан, Полтаву, "Беркут", книги. Інтерв’ю

Ранок письменник розпочав із гарячого чаю в редакції «Кола». Розповів про свою творчість, про власне ставлення до подій, що розгортаються навколо Євромайдану та подарував книгу читачеві. Нагадаємо, кожен читач сайту та газети «Коло» міг отримати від письменника книгу з автографом. Для цього потрібно було всього лише надіслати запитання письменнику на електронну пошту чи залишити телефоном. Книгу автора детективного жанру отримала читачка Ольга. Саме її запитання Андрій Кокотюха відмітив як найкраще. Запитання звучало так:

• – Ви дивитеся російські серіали. Що змушує вас це робити, який серіал особливо вплинув на вас, вашу думку?

– Я дивлюся серіали не лише російські, а й інші, через професійну діяльність. Дивлюся, щоб не лише скласти про той чи інший фільм власну думку, а й пояснити глядачу потім, чому він (фільм) хороший чи не вдалий, чи варто його дивитися. Серіали не можуть вплинути на мою думку. Сереали, про які б хотілося згадати – «Апостол» і «Пепел». Обидва серіали дуже добре починалися і закінчилися повним крахом. Андрій Кокотюха. фото з сайту vgolos.com.ua Кокотюха: якби був лідером опозиції – відмовився б від президентського крісла Загалом більшість запитань, які читачі «Кола» адресували Кокотюхі, стосувалися Євромайдану. Адже мітинги – це те, чим живе і дихає Україна останні кілька тижнів.

• – Як Ви ставитеся до подій, які відбуваються на майдані?

– Зараз Майдан відбувається набагато повільніше, і набагато правильніше, аніж 2004 року. Люди вийшли самі. Ми хочемо у Європу, хочемо бути частиною цієї країни, тому сьогодні мені хочеться якимось чином взяти у цьому участь. Найкращі моменти майдану були 1 грудня. Коли люди самі прийшли, зламали металеві прути навколо ялинки і огородили щитами. Люди самоорганізувалися.

• – Кого ви підтримуєте?

– Я підтримую тих, хто цікавиться культурою. Тих, хто збільшує кількість книгарень в Україні. Тих, хто цікавиться кіно і розбудовує його. Хто цікавиться розвитком кінотеатрів, хто поповнює книжками бібліотеки, перетворює їх на книгосховища. Прізвище можете вставляти будь-яке. Якщо така людина існує і ви ї знаєте. То вставляйте у відповідь її прізвище. Спробуйте запитати, наприклад, у колонії для неповнолітніх, що вони читають і чи читають взагалі? Якщо кажуть, що, подивись, ось хлопчик подивився бойовик із Брюсом Уільсом і пішов убивати людей. Це неправда. Він не перерахує своїх улюблених бойовиків.

• – Щоб ви зробили, якби були лідером опозиції?

–Я апополітична особа, мені це чуже. Але навіть якщо уявити собі, що я лідер опозиції, то я б зняв свою кандидатуру. Я б вийшов із усіх партій. Про Полтаву: Україна не обмежується Києвом. Полтавщина це серце України. Не писатиме книжки про «Беркут»

• – Ваше ставлення до побиття «Беркутом» мирних студентів? Чи використаєте це у своїх творах?

– Цікаво, що від мене хочуть почути? Хіба може бути інакше ставлення, крім негативного? Звісно, я не підтримую насилля. Але використовувати цей факт для книжок не стану. Принаймні, за основу сюжету не братиму. Як елемент можу використати. Хіба подібні випадки сталися вперше? Хіба побиття міліціонерами не стається десь в інших місцях? Просто про це не всі знають, можливо, не все стає відомим. Наприклад, відома минулорічна історія з Оксаною Макар в Миколаєві, яку намагалися спалити. В «Клубі сімейного дозвілля» вийшла книга «Олеся. Сожженные мечты». За основу книги взята історія Оксани. Але, подивіться, чи набула розголосу і популярності книга? Випадки з Оксаною Макар хіба не траплялися до неї чи після?  Траплялися. Просто не всі набувають розголосу.  Історія Оксани Макар набула розголосу.  Дівчатка навіть писали вірші, присвячували їх Оксані.

• – Як ви прийшли в письменництво?

– Ногами (сміється - прим.авт)

• – Ви майстер детекстивного жанру. Порадьте якісь детективи-новинки.

Радити книги комусь це не зовсім добре, адже у кожного свої смаки. Я, приміром, читаю, щоб бути в курсі – українські новинки, іншу літературу.  Але не всіх авторів.  Наприклад, письменницю Надійку Гербіш не читав. Можливо, її книги хороші, але не вони не для мене.