 | Віктор Павлик, співак– Це моє дитинство, це моя юність. Піонерські табори, друзі, гітара, танці. Палац Піонерів, ВІА, тощо. Лікарська ковбаса смачна, батон, молоко справжнє в пляшках, сметана в бідончику, морозиво смачнюче, томатний сік на розлив по п’ять копійок, і дві маленькі баночки з під майонезу. В одій дві маленькі ложечки, а в другій сіль, щоб солити сік. Все натуральне і дуже смачне. А хліб який. . . Ух... А ще Олімпіада 80, і взаємоповага один до одного. А ще демонстрації на 1-ше Травня і Жовтневі свята. Кульки, транспоранти «Мир, Труд, Май» і «Слава КПСС!». І ще багато іншого... |
 | Микола Коханівський, представник організації Українських Націоналістів.– Імперія зла. Особисто у мене це фатальна бідність, національне приниження, утиски за віросповідання, репресії інакомислячих. |
 | Віктор Рог, письменник – Уже понад 20 років – нічого. |
 | Олег Писаренко, музикантСРСР для мене – це моя Батьківщина, дитинство та навчання у школі й училищі. Тільки хороші спогади залишилися. |
 | Іван Гнатенко, пенсіонер Моє ставлення до Радянського Союзу дуже неоднозначне. З одного боку – це моя молодість, це час мрій, сподівань, гордості за досягнення своєї країни. Згадую зараз, як ми пишалися тим, що наш радянський космонавт першим злетів успішно в космос, що маємо БАМ – одну з найбільших залізничних магістралей світу. Я гордився, що пройшов шлях від жовтеняти до комуніста. Звісно, не все, що хотілося, можна було купити. Пам’ятаю, як ми з хлопцями обмінювалися одягом, у мого друга тітка жила в Канаді, присилала йому джинси, у 1976 році знайти їх в нас було нереально. А в Гадячі тоді можна було купити звичайні штани з цупкої тканини, ми їх називали «техаски». Так от, щоб на них були потертості, як на джинсах, ми їх натирали цеглиною. Проте я дорослішав, моє життя та й ситуація в СРСР, мінялася. Уперше всерйоз про те, що СРСР – тоталітарна держава, яка не думає про своїх громадян, я задумався після аварії на ЧАЕС, ліквідатором якої був. Тоді подумалося, що Україна повинна бути незалежною, а я багато чого робив неправильно. Пам’ятаю, як подавлював в собі бажання вийти з компартії, бо ж був офіцером. Тому на Референдумі 1991 року без роздумів проголосував за незалежність і з полегшенням вийшов з компартії. Правда партійний білет не порвав, ще й досі десь валяється. |
 | Юрій Шевченко, менеджер з реклами– Україна через СРСР живе наче у декількох вимірах. Вони виникають через розлам українського суспільства, аж ніяк не штучно створеного. Він реальний, і полягає в конфлікті ідентичностей. Частина українців ототожнює себе з Україною, і всім українським, а частина частково, або й повністю ототожнює себе з Росією (із СССР) і всім російським. Ці дві частини, на поверхні, мають різні інтереси. Біда України – це підірвана ідентичність величезної маси українців. Половина громадян Україна мають дуже розмите, або й узагалі відсутнє, почуття окремого «ми українці». Україна є зараз державою з вкрай крихким фундаментом, вона слабка за визначенням. І річ не у конфлікті між українською та російською мовами, а насамперед в усвідомленні своєї інакшості. Можна бути російськомовним, але почувати себе українцем. Саме в цьому суть ідентичності. Утвердження ідентичності – єдине наше спасіння. А це не можна зробити, якщо ти живеш в котромусь вимірів, наведених вище. |
| Олена Іваніна, повар – Всюди черги, гроші є, а товару майже немає – перше з чим у мене асоціюється СРСР. А ще низькі ціни і смачна «докторська» ковбаса. У ті часи було легко працевлаштуватись, роботу могли змінювати «як рукавиці». Тоді як щось не подобалось – проблеми піти не було. А тепер, хоч і говорять «не подобається щось – до побачення!», так а спробуй потім десь працевлаштуватись. |
Підготувала редакція "Кола"
