Акція так і не розпочалася, ледь не зчинилася бійка, а журналістам заважали працювати.
Мітинг проходив біля пам’ятника Лялі Убийвовк. На призначену 18 годину почали збиратися полтавці. В одного з присутніх виникло питання до тих, хто зібрався, чи було подано заявку на проведення масового заходу до міськвиконкому. Після цього питання зав’язалася суперечка, а чоловіка та жінку, яка була разом з ним, назвали провокаторами. Виразів мітингувальники не добирали. Мотивували свою позитцію тим, що це зібрання людей не задумувалося, як масовий захід, тому міську владу до відома не ставили. Про зустріч домовилися у соцмережах, і на таку кількість людей не розраховували. Чоловік, який запитав про законність акції представився Ігорем Гавриленком.
Діалог між учасниками акції виглядав наступним чином:
– Чи подавали ви заявку на проведення акції?
– А це не масовий захід, ми нічого не подавали, – протестувальники.
– Ви знайомі з порядком проведення масових акцій?
– До чого ви видете. Почекайте, хто яку акцію проводить? Ми не проводимо, не агітуємо. Подайте на мене в суд, – протестувальники.
– Але ж ви ратуєте за закони, прийняті 16 січня...
– Ми ратуємо за спокій у місті, – протестувальники.
Після цього чоловіка назвали провокатором, намагалися вхопити на об’єктив фотоапарата і пропонували відійти у сторону, пояснити свою позицію. На думку громаду, всупереч ствердженню чоловіка, 30 людей у центрі міста – це не "масовість".
Ігор Гавриленко намагався зафіксувати факт проведення зібрання біля пам’ятника, чим викликав нову хвилю обурення.
– На якій підставі ви фотографуєте? Ми полтавці, прийшли після роботи, у нас діти вдома чекають. Ми за порядок у місті, проти тих, хто місто розбомбив. Провокатор! Ідіть на Майдан, ваше місце на Майдані! Ви – правий сектор? – вигукували учасники акції наперебій.
Ігора Нестеренка, якому забороняли фіксувати зібрання на фотоапарат, кілька людей знімали на відео на телефоні. На усі свої дій порадили поскаржитися у прокуратуру і запропонували показати до неї дорогу. Пізніше зав’язалася штовханина. Під гарячу руку потрапили і журналісти. На прохання пояснити, чому люди зібралися, журналістів назвали продажними і фашистами.
– Самая конченая пресса в Украине – это продажная пресса. И газета "Коло" – самая конченная продажная пресса. – Стоит пресса, провоцирует, тут бъют людей, – заявила "громадянка України".
Лише у кількох людей вдалося розпитати думку:
– Я хотів подивитися, чому одні люди можуть збиратися, а інші – ні. Моя думка така, що я буду тут знаходитися стільки, скільки потрібно, – Сергій Громов.
– Тут зібрався народ, щоб навести в місті порядок врешті решт. Щоб влада опинилася у законних руках, у легітимної влади. Тут не підтримується ні один політичний рух, жодна влада. Законна – та влада, яка прийшла до влади законних шляхом згідно з Конституцією. Вибори були визнані легітимними, а тепер влада не така. Давайте терпіти до кінця строку, – полтавка (не представилася).
Відповідальність за зібрання людей узяв на себе Ігор Нестеренко.
– Ми прийшли виразити, що інша точка зору, а не тільки майданівська. Є люди, яких не влаштовує та поведінка, яка є на майдані. Не влаштовує те, що 300-500 людей вирішують за всю область. Вони захопили обласну раду і сказали, що добре, а це – погано. Якщо я прийду туди і почну висловлювати свої ідеї, то змене одразу назвуть тітушкою, а я не тітушка, а звичайний підприємець. Я маску не ношу, моє обличчя відкрите. А я підійшов на майдан, почав говорити, а мені заячвили, що я тітушка і йди звідси, – розповів організатор зустрічі полтавців Ігор. – Ми просто сьогодні тут були неподалік, домовилися із трьома хлопцями зустрітися, познайомитися і визначити наші спільні цілі. Якимось чином це потрапило до преси і прийшли люди.
У Полтаві 27 січня зібралися люди на мітингу в знак протесту проти захоплення облради активістами Євромайдану.
