Колона близько з 50 людей на чолі з Романом Чабановським, який очолює в Полтаві загони самооборони, вирушає від облради близько 19-ї. Мітингарі, які стоїть попереду, тримають у руках смолоскипи. Щоправда, не всі уміло – у декого з хлопців вогонь падає на змелю, який доводилось гасити снігом.Як тільки колона, вигукуючи традиційна гасла, доходить до ОДА – з дверей адмінбудівлі швидко вибігають силовики зі щитами та в шоломах. Вони за лічені секунди утворють «залізну стіну».
Та в учасників ходи це лише викликало сміх:
– Спокуха, хлопці, не бійтеся, ми не до вас, – звучить з колони.
Коли колона доходить до підземки «Злато місто», смолоскипи гасять. У підземному тунелі мітингувальники закликають усіх перехожих приєднуватись.
– Полтаво, вставай!, – вигукують активісти. – Один за всіх і всі за одного.
Прийшовши до пам’ятника, учасники ходили кладуть до хреста букет жовтих троянд та вшановують пам'ять загиблих під Крутами.
Довідково: Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені.
