Фотограф Микола Кигим
Декілька десятків полтавців, серед яких друзі, колеги, любителі фотомистецтва, розділили цю подію з самим автором. Роздивившись роботи цього фотохудожника-любителя, мимоволі виникло бажання поспілкуватися дізнатися деякі таємниці його душі. Адже, здавалося на перший план, у простого чоловіка, є глибоке філософське мислення.
Миколо Петровичу, як давно займаєтеся фотографією?
— Я займаюся фотографією вже давно, але не професійно. У вільний від роботи час, якого як ви розумієте не завжди стільки, скільки хотілося б приділити цій справі. Так, як я власник однією із фірм, що займається зв’язком, на фотографування залишається обмаль часу.— Що саме хотіли показати цією виставкою?
Ви знаєте, це мій світ, який я бачу через об’єктив фотокамери. На виставці представлені роботи як останніх років п’яти, так і знімок, якому вже 35 років.
Що найбільше подобається знімати?
— Найбільше мене приваблюють людські обличчя, емоції, які виникають у долі секунди і більше не повторюються у своєму первозданному вигляді. Якщо ви помітили, то в мене немає чисто пейзажних робіт. Це тому, що бачу фотороботи колег із «морських» регіонів, де, здається, їм достатньо просто вийти на берег моря і сфотографувати всю цю красу. Їх у цьому жанрі не наздогнати. Миттєвий вираз обличчя – це більш цінна штука, яка потребує ретельного підходу для вловлювання кадру. Адже фотоапарат може зафіксувати чіткість, сприйняття кольору, а вже вдихнути життя у знімок повинна людина. Це надихає…
Миколо Петровичу, а що ще Вас надихає?
— Цікаве і неповторне можна знайти у будь-яку мить свого життя. Просто інколи ми проходимо повз цього прекрасного. Один несподіваний погляд може змусити зупинитися. Виникає асоціація і ти вже не можеш пройти повз. Це живі моменти, які фотограф, у кого фотоапарат постійно повинен бути при собі, натиснувши одну кнопку, залишає у своїй свідомості.
Які якості найбільше цінуєте в людях?
— Головною якістю, що допомагає жити, вважаю оптимізм і однозначність. Для мене дуже дороге обличчя людини. Важливо, щоб я розгледів ту іскру, що сяє в очах кожного. Я радію, що навколо мене обличчя, які не приховують своїх емоцій, дарують мені приємне спілкування.
Чи продаєте свої фотокартини, чи більше полюбляєте їх презентувати своїм знайомим та друзям?
— Я ніяк не заробляю на фотографії. Розумію, що заробляти повинні професіонали. Я – фотолюбитель, але витрачаю стільки енергії та труда на ці фото, що потім навіть і не знаю, як їх оцінити. Обрати із декількох сотень кадрів один єдиний, працювати з ним, вдосконалювати, знаходити емоцію, що в ньому зашифрована, це для мене найцікавіша справа. Адже кожен кадр – це окреме життя, яке не проживеш спочатку…
Ніна Нєстєрова
