Чим заслужив таке благоговіння від десятків тисяч людей, які й досі прагнуть подивитися на його мощі в музеї, як на святі. А за знесеними пам’ятниками вождю, які не мають історичної цінності, бо їх штампували десятками тисяч, й досі дехто горює. Ким був Ленін – будівничим нового справедливого суспільства чи злим генієм-палачем – спробуємо з’ясувати у публікації.
Володимир уже в дитинстві відрізнявся від однолітків. Ось що згадує поет Аполлон Коринфський, однокласник з гімназії. За його словами,Ульянов був хлопчиком серйозним, навіть похмурим; завжди тримався окремо, в загальних іграх, витівках і прогулянках не брав участі; вчився добре, майже завжди був першим. Ніколи Ульянов не підказував сусідові, нікому не давав списувати і жодному товаришеві не допоміг із поясненням важкого уроку. Його не любили, але не наважувалися дражнити. Письменник-критик Неведомськийвчився із ним в університеті. Він писав, що Володимир на студентських засіданнях не ліз вперед, не хвилювався і не сперечався; вичікував, поки палка молодь не спітніє і не зайде в глухий кут. Тоді він просив слова і з холодною логікою, стисло викладав свою думку. І він умів змінювати по-своєму рішення зборів.
Після Жовтневого перевороту Ленінувдаєтьсясформувати уряд, в якому були переважнобільшовики та їхні союзники. Сам Ленін практично одноголосно обирається головою Ради народнихкомісарів (Раднарком), який повинен бувфункціонувати до січня 1918 року –датискликанняУстановчихзборів. Однактут партіябільшовиківвиявилася в меншості, тому розігнала їх. Тоді ж стало ясно, щогромадянськавійна в Росіїнеминуча.
Ленін – творець «червоного терору», за його вказівками знищені десятки тисяч осіб
Ленін був батьком «червоного терору» на теренах колишньої Російської імперії. Він ухвалив декрет про «червоний терор» 5 вересня 1918 року, хоча застосовувати його проти широких верств суспільства більшовики почали значно раніше.
У червні 1918-го він закликає:
– Треба заохочувати енергію і масовість терору!
У листопаді підкреслює:
– Для нас важливо, що ЧК («чрезвычайный комитет») здійснює безпосередньо диктатуру пролетаріату, і в цьому їхня роль неоціненна. Іншого шляху до звільнення мас, крім придушення шляхом насильства експлуататорів, немає.
Терор був спрямований проти «об’єктивно ворожих» соціальних груп – духовенства, офіцерів, козацтва, купецтва, інтелігенції, заможного селянства.
Читайте також: у Полтаві жила терористка, яка вбивала царських міністрів.
Свою «диктатуру пролетаріату» Ілліч визначав так:
– Наукове розуміння диктатури означає не що інше, як нічим не обмежену, жодними законами, правилами не стиснуту владу, яка спирається безпосередньо на насильство.
Вождь світового пролетаріату нетерпів чужої думки, що підтверджують спогади очевидців, ненавидів релігію, був надто кровожерливим.
– Будь-яка релігійна ідея, будь-яка ідея про всякого боженьку, всяке кокетство з боженькою – невимовна мерзота,наймерзотніша зараза,– писав він Горькому 1913-го.
Ленін був ідейним батьком колективізації. У «дрібнобуржуазній селянській стихії» він бачив таємного ворога, якого варто знищувати фізично. 1 серпня 1918-го Ленін направив більшовикам до Пензи вказівку:
– Повісити (неодмінно повісити), щоб народ бачив не менше 100 заможних селян. Для виконання страти підібрати людей твердих духом.
Володимир Ульянов у розпал громадянської війни скасував гроші, заборонив приватну торгівлю, створював артілі, куди більшовики змушували вступати селян, договірні стосунки скасовувалися під загрозою розстрілу.
Ленін давав вказівки щодо посилення терору на місцях. Приклади таких вказівок наводять історики Валіуллін і Заріпова в книзі «История России. XX век» та сам Ленін у своїх спогадах, виданих 1981 року в Москві у збірнику ПСС, том 50.Улистівід 8 серпня1918 року більшовику Федорову вінпише:
– У Нижньому, явноготуєтьсябілогвардійськеповстання. Треба напружитивсісили, скластитрійкудиктаторів (Вас, Маркіна й інших), навести негайномасовийтерор, розстріляти й вивезтисотніповій, щозгуртовуютьсолдатів, колишніхофіцерів і т.п. Ніхвилинизволікання... Треба діятищосили: масовіобшуки. Розстріли за зберіганнязброя. Масовийвивізменшовиківі ненадійних. Лист до Пензенського виконкому містить такі вказівки: |
– Необхідно зробити нещадний масовий терор проти куркулів, попів і білогвардійців; сумнівних замкнути в концентраційний табір за містом... Декретуйте й запроваджуйте в життя повне знищення зброї населення, розстрілюйте на місці нещадно за будь-яку приховану гвинтівку |
У березні 1922 року, коли під приводом допомоги голодуючим
Ленін організував вилучення церковних цінностей для потреб світової революції, він писав своєму Політбюро:
– Саме тепер і тільки тепер, коли в голодних місцевостях їдять людей і на дорогах валяються сотні, якщо не тисячі, трупів, ми можемо (і тому повинні) провести вилучення церковних цінностей з самою скаженою і нещадною енергією, не зупиняючись перед придушенням будь-якого опору. Чим більше представників реакційного духовенства і реакційної буржуазії вдасться намрозстріляти, тим краще. Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на декілька десятків років ні про який опір вони не сміли і думати.
1919 року терор, дещо послаблений в центральній Росії, перекинувся на зайняту більшовиками територію України. Захопивши Київ, червоні відігралися за всі невдалі повстання, розв’язавши в місті нещадний терор. Знищувалися офіцери, інтелігенція, студенти. Більшість розстрілів здійснювали на площі перед Маріїнським палацом, де містився штаб більшовика Муравйова (керував захопленням Києва), і в парку за палацом, де зараз будівля Верховної Ради. За спогадами професора Могилянського:
– Почалася огидна бійня, знищення без суду і слідства російського офіцерства, яке залишилося в місті... З готелів і приватних квартир потягли нещасних офіцерів на забій у штаб Духоніна. Страчували на майданчику перед палацом, на дорозіОлександрівського узвозу, а то й просто де попало. Проходячи біля огорожі Царського і Купецького садів, ми бачили тисячі роздягнених і напівроздягнених трупів, покладених у штабелі, а місцями навалених купою, одне на другого.
Дивіться відео, як у Семенівці під час демонтажу в Леніна відлетіла голова
Масштаби терору вразили навіть більшовика Фелікса Дзержинського, який вимагав суду над Муравйовим, але завдяки заступництву теоретика масового терору Леніна дії Муравйова були визнані правильними і він отримав призначення на Румунський фронт.
Точна кількість жертв «червоного терору» невідома й досі. Припускають, що рахунок іде на сотні тисяч.
Ленін в Україні ніколи не був
В Україні Ленін ніколи не був, української мови не розумів, українською культурою та історією не цікавився. Взагалі вважав Україну «закордоном». Однак українське національне питання цікавило Леніна протяго мвсієї його політичної діяльності. Хоч на словах він проголошував право націй на самовизначення, публічнопідтримувавукраїнськийрух.На практиці ж послідовно виступав проти ідеї української автономії.Вважав, що контроль над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям – це питання життя і смерті російської більшовицької революції.
Володимир Ульянов був безпосередньо винний в організації голоду 1921-1922 років в Україні, який панував переважно в південних областях. У час неврожаю через засуху він видав наказ насильно вилучати і вивозити хліб з України в голодуючі райони Поволжя. З іншого боку, невдалі спроби російських більшовиків встановити контроль над нашою країною та розмах українських антибільшовицьких повстань 1919-1921 років змусили Леніна змінити ставлення до українського селянства та національного руху, що, зокрема, позначилося на його концепції побудови майбутньої договірної федерації радянських республік. Ленін, відмовившись від ідеї «автономізації» незалежних республік, висунув план створення єдиної союзної держави на федеративних засадах, де українцям та іншим неросійським народам гарантувалися б ширші політичні й культурні права. Проте цим планам не судилося втілитися вжиття.
Ульянов боровся з неписьменністю та створив НЕП
Разом з тим треба віддати належне Володимиру Леніну, який боровся з безграмотністю в СРСР. 30 грудня 1919 року Ленін підписує декрет «Про ліквідацію безграмотності населення РРФСР». По всій країні організовуються пункти ліквідації неписьменності. У першу чергу читати і писати необхідно було навчити дорослих. Більшість безграмотних жило в селах. Згодом, після завоювання більшовиками, лікнепи були створені на території України. Загалом у Радянському Союзі 1917-1927 років навчили грамоті до 10 мільйонів дорослих. За Всесоюзнимпереписомнаселення 1936 року 85,3% населенняУкраїнибулограмотнимпроти 57,5% 1926-го.
Також з ініціативи Ульянова створювалися школи, в яких навчання було безкоштовне і спільне для дітей обох статей. Навчальні заклади відокремлювалися від церкви, а приватні школи заборонили. Загалом 1918-1919 років система освіти була повністю змінена. Зокрема, всі національності отримали право на навчання рідною мовою, була започаткована система суспільного дошкільного виховання.
Нова економічна політика (НЕП) прийшла на заміну політиці воєнного комунізму 1921-го. Знову вводилися гроші, дозволені торгівля та приватне господарство на селі. Разом із тим Ленін, засновник НЕПу, казав, що поступки селянству були підпорядковані лише одній меті – боротьбі за владу:
– Ми відкрито, чесно, без жодного обману заявляємо селянам: для того щоб тримати дорогу до соціалізму, ми вам, товариші-селяни, зробимо цілий ряд поступок, але лише в певних межах і в мірі і, звичайно, самі будемо вирішувати, яка це міра і які межі (Повне Зібрання Творів, т. 42 з 192).
Завдяки НЕПу вдалося відновити економіку і досягти значних успіхів у багатьох галузях народного господарства. Скасував НЕП Сталін 1928 року.
Дивіться, як падав Ленін у Полтаві.
Ленін помер від нейросифілісу?
Володимир Ілліч Ульянов помер 21 січня 1924 року. Навколо причини його смерті й досі ведуться дискусії. В офіційному висновку про причину смерті в протоколі розтину тіла наголошувалося: «…Основною причиною хвороби померлого є поширений атеросклероз судин на ґрунті передчасного їхнього зношування. Безпосередньою причиною смерті став крововилив у мозок».
У червні 2004 року була опублікована стаття в журналі EuropeanJournalofNeurology, автори якої припускають, що Ленін помер від нейросифилісу. Сам Ленін не виключав можливості сифілісу і лікувався. До нього був запрошений фахівець у цій галузі Макс Нонні. Однак здогадка була ним спростована: «Абсолютно ніщо не свідчило про сифіліс»,– записав згодом.
Пам’ятники Володимиру Ульянову почали зводити ще в останні місяці його життя. Найперший був відкритий в Ленінграді 7 листопада 1923 року в під’їзді будинку №48, який був пов’язаний із періодом підпільної біографії вождя. Образ Леніна змінювався протягом всієї радянської епохи, пам’ятники еволюціонували від характерної подібності до нівельованих рис надлюдини – мудреця, стратега, філософа, провидця, гуманіста – батька нової держави і нового народу.
У Кобеляках пам’ятник Леніну розбив священик.
Що буде із поваленим пам’ятником вождю в Полтаву, читайте тут.