Деякі з храмів відбудували за часів незалежної України (Свято-Успенський собор), інші розібрали частково і служби проходять у залишках колись величних споруд (Свято-Миколаєвська церква). На жаль, більшість церков, зруйнованих більшовиками, так і залишилися у забутті.
На будівництво Свято-Троїцького храму, що був на розі Сінної, купчиха пожертвувала 54 тисячі карбованців
Свято-Троїцький храм красувався на Сінній площі (перетин вулиць Сінної та Зигіна). Зараз на його місці стоїть будинок другого корпусу Державного архіву Полтавської області (вулиця Зигіна,1).
Троїцьку церкву почали будувати 4 квітня 1893 року, а вже 27 листопада 1894 року освятили. Храм був кам’яним, з однією банею. Західна сторона Троїцької церкви суміщалася із багатоярусною дзвіницею. На першому ярусі дзвіниці знаходився головний вхід. Навколо церкву оточував кам’яний паркан з кованими ґратами.
Троїцька церква, початок ХХ століття (uk.wikipedia.org )
Зводили храм на кошти дружини полтавського купця другої гільдії Анастасії Колесникової. Вона пожертвувала 54 тисячі карбованців. Її чоловік Лев Колесников теж дав 4 тисячі карбованців. Таку ж суму віддав на храм купець Гаврило Сліньков, який крім того брав активну участь у будівництві.
29 червня 1895 року при Свято-троїцькому храмі відкрили церковно-приходське братство. Пізніше тут же діяли дві церковнопарафіяльні школи. Першу – жіночу школу – відкрили 20 серпня 1895 року в найманому приміщенні. А в 1896 році для школи збудували окремий будинок. Цікаво, що нове приміщення школи звели та освятили 22 жовтня на пам’ять коронації імператора Миколи Олександровича та імператриці Олександри Федорівни. Вчитель церковнопарафіяльної школи отримував щомісяця 120 карбованців.
Церковно-приходську школу для хлопчиків при Свято-Троїцькому храмі відкрили 14 вересня 1897 року. У школі вчилися близько 29-35 учнів переважно із нижчих верств населення. На утримання закладу Полтавська єпархія виділяла близько 250 карбованців щорічно, а також по 7 карбованців на учня, що було не так і багато. Батьки доплачували від 30 копійок до 3 карбованців на рік за своїх дітей. Крім основних дисциплін (закон божий, церковнослов’янське читання, церковний спів, церковна та вітчизняна історії, арифметика, російська мова, креслення, малювання, дидактика, гігієна, чистописання, географія) викладалися столярна, теслярська, ковальська справа для хлопчиків і рукоділля для дівчат.
Церкву закрили у зруйнували у 30-х роках ХХ століття. У перші повоєнні роки на площі щоосені організовували сільськогосподарські виставки, на яких демонстрували досягнення колгоспів і радгоспів. Потім тут же спорудили пам’ятник Сталіну.
До теми: Спаська церква у Полтаві – єдина ґонтова на Лівобережній Україні
Храм Стрітення Господнього вистояв під час набігів татар і шведської облоги, але був зруйнований більшовиками
Нині на вулиці Жовтневій у центрі Полтави стоїть лише одна церква – Спаська. Проте у XVIIІ столітті, ще за тодішніми межами міста, на кладовищі стояла дерев’яна церква. Коли її збудували достеменно невідомо. Але із перших згадок випливає, що храм існував ще за часів, коли Полтава була невеликим полковим містечком (це ще до 1706 року).
Храм Стрітення Господнього. Світлина початку XX століття (histpol.pl.ua)
Дерев’яний храм мав три бані і два престоли. 1695 року він пережив останній набіг татар, 1709 – витримав тримісячну облогу шведів. Після цього простояв ще понад 70 років. У 80-х роках XVIII століття церква впала. За історичними свідченнями сталося це приблизно 1871 року на Різдво. І якщо історики сумніваються щодо року руйнування, то час руйнування відомий точно з переказу через дві години після обідні.
1 лютого 1782 року, за записом у підписній книзі пожертвувань, почали збирати гроші на будівництво нового храму на місці старого. Перший камінь у підмурок заклали вже наступного року. Завершилося зведення Стрітенської церкви у 1787 році. Оновлювали її ще 1805 року. Через два роки потому розібрали і дерев’яну дзвіницю, на місці якої встановили невелику на чотирьох стовпах. Ця дзвіниця проіснувала до зведення кам’яної у 1851 році. Разом з кам’яною дзвіницею звели двоповерховий притвор, який сполучав її з храмом. При цьому бічні приходи з заходу та півдня розібрали, а північний перетворили у ризницю. У приходо-розхідних книгах зазначена сума на ці споруди – 7 тисяч карбованців. Цієї суми було замало для будівництва таких масштабів, тож дослідники припускають, що люди також приносили і матеріали на будівництво.
У кам’яній церкві було три престоли: головний – Стрітення Господнього, північний – апостола Іоанна Богослова, південний – в ім’я Святого первомученика архідиякона Стефана.
Різьблений іконостас у церкві мав три яруси та кілька разів відновлювався. Крім того, був позолочений.
У часи процвітання Стрітенської церкви у ній знаходилося безліч цінних речей. У тому числі – кипарисові хрести під слюдою та сріблом, облямовані сріблом Євангелія, церковні криги, серед яких Мінея надрукована 6 грудня 1645 року у Москві. Куди поділися усі цінності після зруйнування храму невідомо.
Поряд з церквою знаходилася приходська школа. У 60-80-х роках у її приміщенні був кінотеатр «Салют», а зараз знаходиться банк.
Відомо, що 1832 року Стрітенську церкву відвідав імператор Микола І. Він відзначив службу та спів хору.
Церкву Стрітення Господнього зруйнували в 1937-1938 роках. А на його місці 1955-1957 побудували будинок теперрішнього Апеляційного суду Полтавської області.
До теми: Свято-Миколаївська церква - перлина з-поміж полтавських храмів
Кафедральний Спасо-Преображенський храм був збудований в готичному стилі
У XVIII столітті вулиця Чапаєва, яка пролягає межує із центральним ринком у Полтаві, називалась Всесвятська. Таку назву отримала від назви Всесвятської церкви, яка стояла тут же на старому міському кладовищі з 1740 року.
Спасо-Преображенська церква (до зруйнування і за знятими банями). pravoslavie.poltava.ua
1808 року Всесвятську церкву перенесли на нове міське кладовище (тепер парк імені І. П. Котляревського) і встановили навпроти сучасної вулиці Куйбишева. Через півстоліття, 22 вересня 1859 року, на вулиці Всесвятській замість перенесеної церкви заклали кам’яну Переображенську (Спаську) церкву. Добудували та освятили її аж 18 грудня 1870 року.
Її й досі пам’ятають старожили міста, адже остаточно її знищили вже в середині ХХ століття. Храм у готичному стилі мав шість куполів. Дзвіниця прилягала до однієї зі стін церкви. У середині – три престоли: головний Преображення Господнього, бічний – апостола Андрія Первозваного, третій – Святого Пророка Осії.
10 лютого 1891 року при Преображенському храмі відкрили парафіяльну школу. Вона знаходилася у церковному будинку на вулиці Тупій (тепер це Тупий провулок). У цій церковно-парафіяльній школі викладали такі ж дисципліни, як і у Троїцькій церкві.
У 1895 році із західного боку церкви почали будівництво кам’яної прибудови, яку завершили 1897 року. Цей притвор збудували на добровільні пожертвування прихожан і частково на церковні кошти.
У 30-ті роки минулого століття за радянської влади розібрали бічні бані та дзвіницю. У 1961-1962 роках храм остаточно закрили і розібрали. Зараз на його місці знаходиться одна з торгових споруд центрального ринку.
