
Двері палацу були відчинені для усіх небайдужих до творчості великого митця. У залі – повний аншлаг, а деяким відвідувачам, навіть, не знайшлося вільного місця, оскільки захід – безкоштовний. Проте відсутність місць не зупинило полтавців, вони спостерігали за дійством, стоячи до самого завершення.
Концерт тривав годину. Від початку і до кінця на сцені відчувалася динаміка, висока організованість і підготовленість. Першими оплесками аудиторія зустрічала відео звернення молодих сімей, звичайних вчителів, викладачів, лікарів, навіть представників Полтавської влади, що декларували відомі фрагменти із творів Шевченка: «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим, і ненародженим», «Думи мої, думи мої…».
Під час виконання «Молитви за Україну» хору і солістки Катерини Юрченко усі присутні, стоячи, вшанували пам'ять про геніального поета і патріота своєї Батьківщини. На сцену виходили багатоманітні від професійних та юнацьких категорій: вокально-інструментальні і спортивно-хореографічні колективи, що висловлювали свою пошану ліричним голосом і танцем.
Також, не забули про вічний образ кобзаря в який природно увійшов – Іван Новобранець, народний артист-маляр і кобзар. Під завершальну композицію Народного хору «Калина» в тандемі з заслуженим ансамблем «Лтава» – «Реве та стогне Дніпр широкий» аудиторія також піднялася, щоб виразити звою повагу і вдячність за такий гарну урочистість.
Дарія Бариш