Замість весільних кілець на автомобілях – жовто-блакитні прапорці, фата і біла сукня поступилися вишивці та квітастому віночку, а традиційна зйомка стала незвичним фотосетом на барикадах.
Юлія родом із Миколаєва, Руслан – полтавець. Познайомилися молодята у Львові на науковій конференції, адже обоє працюють в сфері інформаційної безпеки. Разом пара вже 2 роки. Певні обставини штовхнули їх цілком змінити свої плани й організувати весілля за 48 годин.
7 березня вбрані в українську вишивку молодята одразу після розпису, руйнуючи всі традиційні канони, рушили на блокпост у Копили. Вітали їх тамтешні чергові не тільки словами, а й частували ранковим кулішем. Руслан і Юлія натомість подякували присутнім за громадянську позицію. Правоохоронцям весільний кортеж підняв настрій. Своєї похмурості вони позбулися тільки глянувши на пару. Дивувалися і між собою перемовлялися: «Головне, щоб через декілька років, переглядаючи фотографії, вони не жалкували про свій вибір відзначення весілля». Одначе молодята упевнені, що ця історична сторінка країни, яку вони пов’язали з найважливішим днем власного сімейного життя, буде пам’яткою про мужність, жертовність і геройство.
– Ми приїхали сюди, щоб подякувати людям, котрі відстоюють наші бажання, наші думки. Ця поїздка для нас – пошана всім, хто боровся чи віддав своє життя за вільну Україну, – зазначила наречена.
– Це надзвичайно важливо! Саме тому ми вирішили пов’язати значущу подію нашого життя із значущою подією всього народу, – додав наречений.
Далі весільний кортеж із 4 автомобілів рушив до пам’ятника українського генія Тараса Шевченка, де до його підніжжя молодята поклали квіти. Завітало весілля і до садиби Івана Котляревського.
Чи не найщемливішим моментом стала поїздка до площі перед Полтавською облдержадміністрацією. Там, де більше трьох місяців був епіцентр місцевої революції, а нині стоїть меморіал загиблим Героям, Юлія та Руслан у супроводі своїх гостей поклонилися пам’яті лицарів «Небесної сотні».
Хоча список запрошених був маленьким і відзначення розпису скромне, Юлію та Руслана це зовсім не тривожило. Саме весілля точно запам’ятається своє неповторністю та глибоким духом відповідальної особливості. Молодята сподіваються, що подібна весільна ідея мами нареченого переросте в мейнстрім для інших полтавських пар.
Олександра Сиротенко
