Між тим дехто з молодих мам умудряється не лише доглядати за дитиною, знаходити час для інших членів родини, а й для власного розвитку. Про полтавок і їхні захоплення та як вдається поєднати домашні клопоти з хобі, читайте далі.
Віра Черняк – радіожурналіст, слухачі обласного радіо знають її за прізвищем Чиж. Нині її Артемку 3 роки і 10 місяців. Хобі допомогло полтавці в пологах, а ще приносить дохід та додає наснаги.
Ще на 8-му місяці вагітності дівчина захопилась народною лялькою-мотанкою. Воно і не дивно, адже герої її передач – майстри, та й сама радіопрограма звалась «Містечко майстрів». Тож від кожного гостя журналістка запозичувала щось і собі.
– Наталя Свиридюк запросила мене на майстер-клас, де я зробила свою першу ляльку-мотанку, – ділиться молода мама. – Багато дізналася про значення ляльки як оберегу, про кольори тощо. Робила за правилами, без використання голки, ножиць. Лише фартушок вишивала. Пані Наталя розповіла мені, як мотанка може знеболити при пологах, і це дійсно спрацювало.
Одного разу для роботи їй треба було купити червоних ниток на фартух. Їздити в транспорті жінка не могла, багато ходила. Тож не знайшовши потрібних на Алмазному, пішла в центр (досить далеко, тим паче для вагітної – авт.). Віра й не знала, що в неї вже вранці, о 7-й, почалися перейми. Тільки коли повернулася з нитками додому, зрозуміла, що «час Х» уже настав – треба в пологовий. Збираючи речі, взяла з собою мотанку і все для неї.
– Акушерка дивувалась, але подавала мені, що я просила, з сумки, – згадує Віра Черняк. – Я мотала ту «лялечку- сповиваночку і розмотувала. Знаю, що треба 7 разів змотати і розмотати. Ну, трохи я лазила по підлозі, коли дуже боліло, але мотанку не кидала. Так-от сповиванка мені й допомогла народжувати. Наші предки недарма придумали оці 7 разів змотувати-розмотувати ляльку, це таки відволікає, переключає увагу, таким чином і знеболює. Думаю, дієво, якщо віриш у це.
Ця мотанка довго лежала в Артема в ліжечку, зберігаючи мамину енергетику.
Сповиванка – перша лялька-оберіг, яку українці клали дитині в колиску. Вона захищала від злих сил, хвороб, лихого ока.
Віра викроювала хвилини та години для свого хобі, коли малюк спав. Іноді він засинав лише на вулиці. Молода матуся навіть згадує, як перехожі, які бачили, як під ліхтарем біля дитячого візочка жінка вишиває-мотає, нагадували їй, що зіпсує зір.
Коли син трохи підріс, Віра взялася шити ляльки-тильди (зайців, равликів, котів, каченят). Ідеї черпала в Інтернеті, а додавала своє, малювала личка іграшкових тварин, як вона сама уявляла (жінці в дитинстві дуже хотілось учитись у художній школі, та для дитини з села то була нездійсненна мрія). Малюк грався цими виробами, а за тим у грі здобував різні знання й навички.
Тильди – теж одне із захоплень молодої мами
– Не можна сказати, що було багато часу на хобі, але виділяла іноді хоча б півгодини своєму захопленню, бо коли воно тебе веде, хочеться це робити, то навіть уночі знайдеш час, – пояснює майстриня. – Намагалася перетворити хобі на гру і для Артемка. Він постійно намагався впорядкувати мої клаптики, нитки. Тож так ми вчили кольори, фактуру тканин.
Також захопило Віру миловаріння. Усі свої надбання вона з часом, особливо коли відчула, як це отримувати 130 грн на дитину щомісяця, почала «виводити в люди». Спочатку дарувала, потім – на продаж.
Із малюком ніхто сторонній не допомагав. Добре, що Артемко міг загратись сам чи відволіктись на мультик, а Віра бралась за пензлі, голки. До речі, шила спочатку лише руками. Тільки недавно віднайшли стару бабусину швейну машину, що стала помічницею в домі.
Нині Віра – народний майстер в обласній спілці. Вона вже кілька разів побувала на Сорочинському ярмарку, давала майстер-класи. Двічі зі своїми творіннями була на фестивалі «Країна мрій» та двічі відвідала разом із майстрами народної творчості Польщу: Ягеллонський ярмарок у Любліні та 17-і дні української культури в Щецині.
Віра у Польщі
Нині у майстрині замовляють роботи переважно ті, хто наживо спілкувався, купував уже раніше. Першу велику мотанку (50 см) подарувала мамі. Навчилась робити як маленькі (від 5 см), так і великі (до 55).
Робота й хобі стали ніби нероздільні, Віра веде передачу «Академія мистецтв». Чоловік підтримує захоплення дружини, іноді шиє, коли треба встигнути багато. Артемко крутить коліща швейної машини – теж поміч.
А ідеї будять і серед ночі: «Ось цьому коту треба оселедця на голову, а ось у цього очі мають бути саме такі!». Тоді Віра може спати лише кілька годин і не шкодує. Бо хобі приносить насолоду.
Любі читачі! Якщо ваші близькі або ви самі опанували в декретній відпустці не лише важку професію мами і хочете, щоб про це написали, чекаємо дзвінків та листів. Наша адреса: вул. Маршала Бірюзова, 51-Б, м. Полтава або divitska@mail.ru, тел.: (0532) 613-245.
