Герой «Катастрофа» близько 1,5 місяці захищав Донецький аеропорт, пройшов запеклі бої, але серце не витримало. 26 серпня Кременчук попрощався з 36-річним захисником Олегом Фенем.
Із Олегом Фенем попрощалися в Кременчуці. Фото – www.telegraf.in.ua
Кременчужанин народився 13 липня 1979 року. Після закінчення ПТУ №22 за фахом слюсар-зварювальник. Повернувшись з армії разом з дружиною Лідою виховував доньку Ангеліну. До лав Збройних сил України був призваний 15 серпня 2014 року. Службу проходив у складі 93 механізованої бригади. Олег брав участь в боях за Донецький аеропорт, Піски та Водяне. За фахом стрілець-гранатометник.
Близько 1,5 місяці захищав Донецький аеропорт з боку Опитного. Приїхав боєць у відпустку до шестирічної доньки, яка страждає епілептичними припадками і потребує постійного лікування. Сім’я малозабезпечена. Щоб мати гроші на лікування, мама дівчинки Ліда, взяла кредит у банку. Для погашення боргу змушена прибирати під’їзди житлових будинків. А тут ще доньці потрапило в око чужорідне тіло, яке лікарі вчасно не розгледіли – довелося робити операцію.
Через три дні після приїзду, 23 серпня, серце «кіборга» Олега Феня не витримало. Захисник помер у під’їзді одного з будинків по вулиці Гвардійській. Бойові побратими Микола (позивний «Мент») та Сергій (позивний «Танцор»), їх білборди розміщені по місту, розповідають, що Олег був позитивним та завжди посміхався. Він був життєрадісним, людина «плюс плюс».
– У футбольній збірній Франції був воротар Фаб’єн Бартез. Команда перед початком матчу цілувала його в лису голову на удачу. Таким же талісманом був для нас Олег, – зазначають побратими. – Захищати аеропорт було не так фізично важко, як морально. Згадував на війні близьких: маму та доньку Ангеліну. Він шалено її любив, називав Ангелінкою, сонечком, зайчиком. Олег був справжнім бійцем. Був патріотом, пішов добровольцем. У міру відчайдухом, але в той же час стриманим, відповідальним. Виконував поставлені завдання.
На запитання, чому саме позивний «Катастрофа» друзі додали:
– Він міг щось учудити. Олег міг піти невідомо куди і принести звідти щось.
Дівчата, які служили разом з ним, розповідають, що Олег завжди посміхався.
– Він міг клумби обірвати і подарувати дівчатам квіти, – додала «Лисиця». – У нього завжди щось валилось з рук, або кудись влізе, постійна катастрофа.
У міському Палаці культури прощалися з Героєм кременчужани, рідні, бойові побратими, а також представники влади. Після прощання в Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали в секторі героїв АТО.
