Людина честі, доблесний командир, світла людина, люблячий батько – таким запам’ятають назавжди Героя війни Дениса «Лішого» Лесняка.
У Полтаві попрощалися із Денисом Лесняком. Фото Ольги Матвієнко
18 серпня Полтава на колінах попрощалася із чоловіком, який ні на мить не задумався порушити дану ним присягу захищати Україну.
Майор 10-ї прикарпатської гірсько-штурмової бригади загинув 16 серпня у бою неподалік села Єлизаветівка Мар’їнського району Донецької області. Група, у якій був майор Лисняк, потрапила у засідку ворожої ДРГ. Із тіла військового витягли дві кулі калібру 5,45, та, за словами його товаришів, смертельною стала куля 7,62. Судячи з усього її випустив снайпер, поранивши чоловіка у шию.
Без батька залишилися троє дітей 14-річний син і дівчатка 12 і 3 років. Світлий, добрий, чуйний – так описує Дениса Лесняка його двоюрідний брат, теж військовослужбовець Дмитро Ведмідь.
– Він пройшов Дебальцеве ще у складі 128 окремої гвардійської гірсько-піхотної Закарпатської бригади. Потім перейшов у новосформовану 10 бригаду. Він був кадровим військовим, усе життя присвятив військовій справі, – говорить брат загиблого.
– Ми із ним рік провоювали разом. Потім він виступив ініціатором формування 10 гірсько-штурмової, – розповів бойовий товариш Володимир зі 128 бригади. – Кращого комбата у нас не було, він золотий комбат. Був молодший за мене – мені 48, а йому 37. Я його батьком називав. Є офіцери, про яких взагалі нічого сказати, то він був справжнім офіцером. Із ним не страшно було воювати. Він косинку одягає, а каску ні. Ото як бачиш його попереду, то знаєш – боятися нічого. Дуже нас заряджав, піднімав рухатися уперед.
Чоловіки згадують, як «Ліший», нічого не боячись, проривався до них в оточення. Завжди першим їхав на бойові завдання. Говорять, що саме на таких, як Денис Лесняк тримається українська армія, саме такі, кращі, йдуть першими.
