– Після тривалого лікування, мені необхідно і надалі приймати ряд ліків, – говорить Віктор. – Купляю я їх за свої кошти. Теоретично для учасників АТО повинні виділятися ліки, але наша військова медицина знаходиться не в найкращому стані. Багато років на неї не звертали уваги, вона була непотрібна, лише останнім часом почали відроджувати. Тому проблем тут вистачає і можливості забезпечити бійців ліками повністю, на жаль, немає.
Віктор Трофименко
Тих, хто знаходиться у госпіталях, лікують безкоштовно, але після виписки їм доводиться або купляти препарати самостійно, або розраховувати на волонтерську допомогу.
–Після лікування антибіотиками, як правило, необхідно приймати імунномодулюючі препарати, інакше страждають нирки та печінка, – розповідає боєць. – Окрім того, що нам і так доводиться докупляти ліки за свій кошт, в аптеках зараз підіймають ціни. Потрібно ходити по всім аптекам у місті і шукати, де можна купити дешевше. Різниця в ціні може бути колосальною. Також фармацевти спеціально рекомендують імпортні препарати замість вітчизняних, а вони в рази дорожчі.
У період із 18 березня по 1 травня 2015 року на Полтавщині демобілізують понад 1100 військових, яких призвали на службу під час мобілізації. Багато з них будуть потребувати лікування.
– Коли знаходишся у зоні АТО, організм пристосовується до тих умов, а повертаючись додому внутрішня «пружина» розжимається і можуть проявитися різноманітні захворювання, – продовжує Віктор Трофименко. – Зараз наша влада повинна починати про це думати, можливо створювати якісь спеціальні програми для учасників АТО, по яким вони зможуть отримувати знижки в аптеках.
Віктор Бородай, доброволець, декілька місяців перебував поблизу Маріуполя.
– Коли я збирався їхати у зону АТО, то купував багато різноманітних ліків: протизапальні, знеболюючі, мазі від опіків, кровозупиняючі джгути, бинти, все це обійшлось мені у 1000 гривень, – розповідає Віктор.
Олександр Товпига
Солдат 5-ої роти батальйону «Дніпро – 1» Олександр Товпига, колишній підполковник донецької міліції, прийняв рішення вступити до лав добровольців, щоб мати можливість захищати український народ.
– Під час перебування у зоні АТО мене контузило. Вчасно за допомогою я не звернувся, бо не міг залишити своїх товаришів, – говорить Олександр Товпига. – Через це у мене виникли проблеми зі слухом. Два рази на рік мені необхідно проходити курс лікування. Якраз зараз я приймаю ліки та роблю уколи. Усі препарати я купив собі самостійно. Бо розраховувати на допомогу зі сторони немає сенсу, звісно, окрім волонтерської.
Олександр Товпига та Дмитро Ярош
Минулого тижня Олександр купив ліків на 600 гривень.
– Я ціни по аптекам не порівнював. Завжди купляю ліки у одній аптеці, бо там є 5% знижки для пенсіонерів. Хоч така допомога в мене є, бо про знижки для учасників АТО я не чув, – продовжує. – Окрім того приписують лікарі й іноземні ліки, хоч ми і маємо аналоги. Наприклад, мені призначили таблетки за 300 гривень, я пошукав аналог і купив вітчизняні за 60. Різниця відчутна. Парадоксально, мені доводиться приймати таблетки, які виготовлені у Москві, хоча, впевнений, що у нас є не гірший аналог.
Марія Тихоненко
