Мав честь 4-5 травня перебувати у відрядженні у Кракові – мене, як голову підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, було запрошено на Європейський Конгрес місцевого самоврядування. Для доповіді на Конгресі готував питання «Співвідношення двох вимірів родинної політики: самоврядувальної і централізованої» та «Місцеве самоврядування і малий та середній бізнес». До речі, поїздка відбувалася за рахунок приймаючої сторони, тому жодної копійки державних коштів на неї витрачено не було.
А от користь від цієї дебютної поїздки була величезна. Чому дебютної? Тому що це був мій перший виїзд за кордон. І те що я побачив, мене вразило.
Вразив рівень культури і освіченості посадовців, котрі взяли участь у форумі. А це були і Президент Кракова (так там називають міського голову) Яцек Майхровський, і Президент Варшави Ханна Беата Гронкевич-Вальц, і мер Хельсінок, і мер Тбілісі та ще багато хто. Подумалось – як би блідо на цьому фоні виглядав би сучасний міський голова Полтави. Та й попередній теж…
Вразили величезні суми, котрі ЄС вкладає у Польщу. Ми працювали у сучасному палаці, проживали у модерновому готелі, котрі були побудовані саме на ці кошти. А чому такі капітали вкладаються у Польщу? Чому нашому західному сусіду списано світовою спільнотою стільки боргів? А тому що там не крадуть! А ті, хто спробують красти, довічно втрачають своє реноме і сідають до в’язниці.
На Конгресі вдалося зав’язати багато дружніх зв’язків та домовитися про співпрацю з модераторами заходу. Особливо корисними для полтавців має стати моє знайомство із Віталієм Максименком, генеральним консулом України у Кракові, з яким домовилися про варіанти лікування у Польщі полтавських учасників АТО. А ще приємно було зустріти на форумі мого побратима-свободівця Петра Колодія, голову Львівської обласної ради.
У вересні поляки запросили мене і представників місцевого самоврядування на економічний форум у Криниця-Здруй для обміну досвідом і стратегічного планування можливих спільних справ. Тож «вольнії ляхи», як казав про поляків Тарас Шевченко, знову показують себе більшими друзями української державності, ніж ті, хто лицемірно самоназвалися «старшим братом українців»…
