У вівторок, 15 березня 2016 р. влаштував, за ініціативи вірменської громади, поїздку-екскурсію для дітей до Верховної Ради України.
До Києва приїхало близько двадцяти діток. Погуляли коридорами і славнозвісними «кулуарами» українського парламенту, відвідали комітети. Особливо цікаво гостям було подивитися на моє робоче місце у сесійній залі та послухати розповіді про те, як працюють законотворці, у чому полягає наша діяльність.
Гарним моментом зустрічі було побачити, як шанобливо дітки роздивлялися на величній картині про відновлення парламентаризму в Україні портрет політв’язня і дисидента Генріха Алтуняна, котрий був депутатом Верховної Ради І скликання і теж причетний до становлення української державності. Разом із українськими парламентарями-націоналістами, будучи членом Народного Руху, пан Генріх стояв у витоків нашої державності.
Вже коли дітки поверталися додому, їх батьки мені телефонували, дякували та розповідали, що малі їдуть і вголос мріють – той хоче стати депутатом, той президентом… І з цього роблю декілька висновків. По-перше, це чудово, що такі поїздки бадьорять у молоді дух здорових амбіцій та прагнень – бо поганий той солдат, котрий не мріє стати генералом. По-друге, які ж дивні переплетення доль трапляються у нас в Україні: вірменин Алтунян працював задля торжества ідеї українського націоналізму, а купа питомих українців приспали свої національні гідність та свідомість і ніяк не вийдуть з цього тяжкого сну! І по-третє: громадо, будьмо активними, виховуймо і правильно ростімо своїх діток – бо безликі і безамбітні не спізнають щастя на цій землі і не дадуть його іншим.
Тож сподіваюсь нашу молодь скоро стріти у іншому місці – у Холодному Яру, в українському Місці Сили…
Слава Україні!
