У далекому 1918 році 16 лютого була проголошена Декларація про незалежність Литви, в якій було виражено прагнення литовської нації створити демократичну державу. Цей день в Литві і нині є головним державним святом — Днем відновлення державності. І хоч у червні 1940 року Совєцький Союз окупував і анексував Литву відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, литовці не забули про витоки своєї незалежності.
Щоб провести паралелі з Україною, пропоную ще трохи ознайомитися з історією Литви. Отже, через рік нацистська Німеччина напала на Совєцький Союз, в результаті чого Литва відійшла вже до Німеччини. У 1944 році, після вигнання німецьких окупантів, Москва відновила Литовську Радянську Соціалістичну Республіку. Проте, з 1944 по 1952 роки, приблизно 100 тисяч литовських партизан вступили в боротьбу з системою Рад. Істориками встановлено, що за роки цієї боротьби близько 30 тисяч литовських партизан і їх помічників були вбиті, ще більше число людей було заарештовано і заслано в сибірські табори. Загальні ж втрати населення Литви під час другої світової склали 780 тисяч осіб.
Правда це все схоже на проголошення Української Народної Республіки 22 січня 1918 року, її окупацію совєтами, події другої світової, боротьбу УПА та розправи з інакомислячими? Тільки масштаби страждань і втрат значно більші – бо територія і кількість населення України теж не порівнювані з нашими прибалтійськими друзями.
А от далі паралелі проводити вже важче. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литви прийняла рішення про відновлення незалежності Литовської Республіки. Таким чином, Литва стала першою радянською республікою, яка проголосила свою незалежність (Україна проголосила 24 серпня 1991 р.). До початку глобальної кризи 2008-2009 років економіка Литви стрімко розвивалася (а Україна… ми пам’ятаємо, як «розвивалася» Україна). І от – Литва зафіксувала економічні показники зростання нарівні з деякими західними країнами, а у 2009 році Вільнюс був названий Європейською столицею культури, і Литва відзначила тисячоліття своєї назви.
Що ж ми? Кожен з нас знає, у якому стані наразі знаходиться Україна. Тож можливо, все починається таки з малого? І економічне чудо починається (неймовірно!) з усвідомлення громадянами і владою періоду ОКУПАЦІЇ своєї землі? З усвідомлення того, що ми є спадкоємцями державотворців, які творили державу ще на початку ХХ століття? Можливо. Тим більше, що досвід Литви, котра поставила наріжним каменем свого розвитку не угодовство Москві, а тріумф власної національної гідності, дає нам можливість побачити добрий плід такої позиції. Про плоди наших 24 років Незалежності після цього, на жаль, не варто і згадувати…
