Отже, передісторія… Ще у час виборчоїкампанії до Верховної Ради восени 2014 р. до мене звернулася така собі Оксана Власенко з проханням про допомогу. Ситуація була специфічною: жінці треба було допомогти… облаштувати другий поверх приватного будинку. Пані Оксана відверто призналася, що з цим проханням обійшла тоді практично усіх кандидатів у депутати. Всі подивилися їй в очі, пообіцяли допомогти і – нічого не зробили.
Чому мене вразило таке, здавалося би, побутове питання? Здавалося б, чи мало кому треба будинок звести чи шпалери поклеїти. Але тут ситуація інша. Пані Оксана має двох власних дітей, одна з яких хвора на цукровий діабет. Наразі Оксана їх виховує сама, але знайшла в собі мужність і бажання всиновити ще одну малечу – дитинку теж з цукровим діабетом. В інтернаті на малій вже поставили хрест, але Оксана дитину викохала і підняла на ноги. Ще раз довівши, що цукровий діабет – не вирок: уміло підтримуючи організм можна прожити довге і повноцінне життя.
Так от, маючи такий хороший досвід, Оксана Власенко робить наступний один мужній крок: вона прагне усиновити ще чотирьох (!) діток із такою ж хворобою. Але соціальні служби минулого року відмовили Оксані через те, що її житлові умови для такої кількості дітей потребують поліпшення. Тоді Оксана (яка, до речі є приватним підприємцем і досконало знає німецьку мову), придбала двоповерховий будинок у Яру, на околиці Полтави. Але у будівлі тільки перший поверх був придатний для життя, другий поверх виявився тільки «коробкою» без внутрішніх робіт. От з цією проблемою і прийшла до мене Оксана.
Оскільки ми прагнемо будувати національно і соціально справедливу Україну, та і мужність Оксани дуже мене вразила, поклав собі на серце допомогти їй. Тому домовилися, що після виборів приїдемо до будинку та оглянемо його, визначимо обсяг робіт. Що і було зроблено.
Мені доводиться, у рамках своєї депутатської діяльності, ставати на захист фірм, банків та інших комерційних структур. Натомість вони часто пропонують свою допомогу. Саме до них я звернувся у ситуації з будинком Оксани. Найперше соціальний проект підтримало ТОВ «Мінімаксі» (керівник Світлана Шевченко): частину необхідних матеріалів надала безкоштовно, а частину оплатив інший благодійник – ПАТ «Полтава Банк» (голова правління Віталій Переверзев). До честі банку, його участь у таких соціальних проектах є свідченням того, що структура працювала і працюватиме всерйоз і надовго, а не є скороминущим проектом, як подейкують його деякі недоброчесні конкуренти. Будівельна ж фірма Володимира Стадника зголосилася безпосередньо виконати опоряджувальні роботи.
Символічно, що саме у переддень Великодня, у суботу, 11-го квітня, мав нагоду зібрати всіх благодійників у будинку пані Оксани. Настоятель парафії УПЦ КП у Ковалівці отець Михайло освятив будівлю, після чого всі присутні підвели підсумки. Виглядають вони так: після свят починаються опоряджувальні роботи з такою інтенсивністю, щоб у серпні другий поверх увести в експлуатацію. З соціальними ж службами, котрі у суботу також разом з нами усіма відвідали пані Оксану, домовлено, що раз у неї є такі меценати, то у серпні вони оформлюють усиновлення чотирьох діток, як і мріє мужня жінка. Переконаний, у такій атмосфері дітки житимуть повноцінним життям і виростуть хорошими громадянами, патріотами України.
До речі, російськомовна пані Оксана, після нашого спілкування і допомоги, сама, добровільно, почала ґрунтовно вчити українську мову. Ну що ж, у ВО «Свобода», у мене і у Оксани тепер є ще одна спільна мова – мова добрих справ!
