Дорогі українці! Вітаю нас всіх, а особливо – військовослужбовців та учасників російсько-української війни, із Днем Збройних сил України!
Коли у далекому 1993 році Верховною Радою було встановлено це свято, напевно всі уявляли паради, відносно спокійне життя призовників у казармах, в’яле пострілювання на полігонах та періодичне братання наших нехуденьких генералів із підтягнутими офіцерами НАТО.
Та не так сталось, як гадалось. І коли один із іноземних мислителів сказав, що демократія – це домовленість між двома дуже гарно озброєними джентльменами, він очевидно мав на увазі і стосунки між державами. І у тому, що на Україну, де дозволили ослабити, розкрасти, понівечити армію, напав північно-східний «брат» нема нічого дивного. Сильний завжди намагався скорити слабкого.
Але сталося чудо… Божою ласкою, народним гнівом і єднанням, самовідданістю непродажніх українських військовиків та добровольчих батальйонів постали з руїн справжні Збройні сили України. І сьогоднішнє свято одержало друге дихання, новий глибокий зміст.
Тому дай Боже нашому війську у керівники поменше вагаючихся Винниченків та Грушевських, а побільше рішучих Петлюр, отаманів Холодного Яру, Бандер та Шухевичів. Дай всім нам пишатися нашими сучасними героями і допомагати їм, а українським військовим – сили духу, здоров’я та удачі, міці заліза і незламної віри у правильність української справи, на сторожі якої вони стоять.
І так переможемо! Слава Україні!
