Минулі субота-неділя, 20-21 червня, повернули мене до чудових студентських років. А вже два десятиліття ж минуло відтоді, як мене і моїх одногрупників випустив у світ агрономічний факультет сільськогосподарського інституту (так тоді називалася сучасна аграрна академія).
Роки летять невпинно, немовби баскі коні, біля яких ми колись фотографувалися. Тому на зустрічі студентів групи, у якій я навчався, цікаво було впізнавати у потужних керівниках господарств колишніх товаришів по нічних посиденьках, співах під гітару та інших розвагах молодого життя. Гей-гей, де все це тепер…
Доля долею, але коли ми зустрічаємося – всі позбуваємося штучної шкаралупи посад і чинів, у нашому колі всі рівні. І тому дуже приємно щоразу бачити рідні обличчя. От і на ювілейну зустріч нас зібралося 44 із потоку, який складався із 75 чол. При тому, що чотирьох з нас уже нема в живих, явку вважаю відмінною.
Щирі студентські роки дали всім нам наснагу до праці на рідній землі та прагнення до свободи і здійснення величних мрій. Тому так і буде. Ми переможемо! Слава Україні!
