Вже вкотре намагався отримати право на виступ з трибуни ВРУ, використовуючи систему «Рада». На жаль, сьогодні у п'ятницю, 5 червня, став аж 62-м… Ну що ж, буду намагатися пробитися далі, бо проблема, про котру хотів повідомити, є надзвичайно великою. Коротко викладу її суть.
Народна мудрість каже, що ловити рибу найкраще у мутній воді. Інколи у мене складається враження, що дехто, спостерігаючи скрутні часи в Україні та слідуючи цьому вислову, намагається якомога більший улов прибрати собі до рук. Ось один із таких випадків.
Нещодавно до мене надійшли звернення від керівника та голови профспілки Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», в яких вказується про кризовий стан цього підприємства та загрозу призупинення надання ним централізованого водопостачання та водовідведення в обласному центрі та у восьми (!) районних центрах Полтавської області через заборгованість за спожиту електроенергію.
Як зазначають заявники, тарифи на вказані послуги не забезпечували відшкодування реальних витрат на їх виробництво. В результаті за останні три роки «Полтававодоканал» суттєво наростив кредиторську заборгованість перед ПАТ «Полтаваобленерго» за спожиту електроенергію. Ця заборгованість станом на перше травня цього року склала 117,9 млн. гривень. Зазначимо, що різниця між встановленим тарифом та фактичними витратами «Полтававодоканалу» збільшилася до 233,4 млн. гривень.
Тому через недосконалість механізму взаєморозрахунків по погашенню різниці в тарифах за рахунок виділення субвенцій з державного бюджету, недостатньої зацікавленості з боку енергопостачальної організації в проведенні заліків, сторони, скориставшись нормами постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30, погасили виниклу заборгованість лише на суму 22,9 млн. гривень. Таким чином, маючи гарантоване державою джерело погашення боргів за електрику, підприємство не тільки не змогло погасити цю заборгованість, а й значно збільшило її за рахунок застосованих до нього штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.
ПАТ «Полтаваобленерго» не дрімає і через позовне провадження було видано наказ про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 157,6 млн. гривень та застосування у зв’язку з цим усіх, без виключення, заходів примусового стягнення. І посипались радикальні заходи: опис, арешт та реалізація майна підприємства (а воно ж знаходиться у власності територіальних громад Полтавської області), накладення арешту на рахунки в банківських установах, з яких КП «Полтававодоканал» сплачує обов’язкові платежі до бюджету та заробітну плату працівникам, купує паливо та матеріали для проведення аварійно-відновлювальних робіт. Коротше, все робиться для втрати активів підприємства, що спричинить зупинення його роботи.
Ті, хто таке творить, не розуміють (або вдають що не розуміють), що порушення виробничого циклу викличе техногенну катастрофу на території, де підприємство здійснює свою діяльність. А також спровокує масові протести понад 1000 його працівників, родини яких залишаться без джерел існування. У кінцевому підсумку все вищезгадане веде до банкрутства підприємства з подальшою передачею його функцій до приватних структур, очевидно підконтрольних енергопостачальнику. Така ганебна схема зміни власника «Полтававодоканалу» запущена у дію вочевидь невипадково. Щоб запобігти цьому мною направлений депутатський запит до Президента України та Прем’єр-міністра «Про вжиття невідкладних заходів щодо попередження надзвичайної ситуації, що виникла у КП ПОР «Полтававодоканал» через заборгованість за спожиту електроенергію при наданні послуг з водопостачання і водовідведення та відсутністю субвенцій з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, що призведе до зупинення діяльності цього підприємства та його ліквідації».
Тому я прагну звернутися через ЗМІ та з трибуни Верховної Ради до усіх, хто може вплинути на згадані процеси: зробіть усе можливе, щоб ні родини працівників «Полтававодоканалу», ні громади області не відчули на собі недолугість нашого законодавства у сфері господарських взаєморозрахунків! Слава Україні!
