П’ятниця, 25 березня 2016 р., як часто буває, принесла з собою і сумну, і радісну подію. Спершу була сумна – відвідав відкриття меморіальної дошки загиблому в російсько-українській війні Герою – полтавцю Олександру Мочалову (Віві). З Олександром я особисто познайомився задовго до Ілловайської трагедії, свого часу він із побратимами був у моїй приймальні, ми радилися про допомогу українським воякам, за мого сприяння було вирішене проблемне питання придбання для потреб батальйону «Донбас», де служив Віва, позашляховика Ford Ranger edge пікап.
(https://www.facebook.com/bublyk.svoboda/posts/522026474593035 ).
І от сьогодні – дивиться Олександр на мене з каменю, а я на нього – із вдячністю, що він і такі як він, рятували і рятують Полтаву від навали зі сходу. До речі, дошку відкрито за активної участі депутата Полтавської міськради Вадима Ямщикова – йому за це, як зараз кажуть, респект і повага…
А радісною подією стало відвідання Дня закладу – Полтавської обласної гімназії-інтернату для обдарованих дітей імені А.С.Макаренка у рідному мені с. Ковалівка Полтавського району. Ще у 2011 році мною була заснована традиція вручення школярам Премії Ковалівського сільського голови за особливі успіхи у вивченні історії України, української мови і літератури, а також – правознавства. Цього року вона трансформувалася у «Премію Братів Бубликів», продовжуючи починання мої, а потім і мого брата Олександра. Особливою родзинкою заходу стало вручення сертифікату на поїздку до Мексики учениці 9-го класу Євгенії Дуброві за перемогу у Всеукраїнському науково-технічному конкурсі «INTEL ЕКО Україна 2016» у категорії «Науки про людину» та найвищі досягнення у навчанні. Талановита дівчина буде представляти Україну на вже міжнародному етапі конкурсу.
Споглядав на свято, на сяючі дитячі очі і думав – ні, недарма загинув Віва, недарма щитом перед окупантом стоять хлопці на сході. Таких дітей варто захищати, через таких дітей в Україну прийде гідне майбутнє… А значить – все у нас буде добре. Слава Україні!
