«Гаряча лінія» «Кола» працювала протягом робочого дня 25 травня. Так, неділя у «Коло» – теж робочий день. І це не тому що цієї неділі вирішувалася доля держави, а так є завжди.
Цього року ми врахували попередній досвід роботи на виборах, і для такого собі перестрахування, вказали, що «гаряча лінія» працюватиме лише для полтавців.
На що, зазвичай, у слухавці з інших областей України чули:
– Яка різниця, де ви працюєте, ви все одно ж можете проконсультувати!
Десятки дзвінків були зі Львова, Івано-Франківська, Херсонської області. Телефонували також і полтавці, звісно. Проблеми різні: що робити, якщо немає у списках виборців; у запрошенні виявили помилку і на дільниці відмовляють у волевиявленні; чи можна проголосувати, пред’явивши водійські права, а не паспорт тощо.
Цікаво, що не виборами єдиними прожили полтавців день 25 травня. Один із читачів не полінувався зателефонувати до редакції, аби попросити пораду.
– Ви можете написати у газеті, як відремонтувати удома чавунну ванну?
Найбільше запам’яталася телефонна розмова з кількома чоловіками-дальнобійниками з Харківської області. Чоловіки по черзі буквально «обривали» телефон нашої «гарячої лінії». Скаржилися на те, що їм нібито відмовили голосувати у Харкові, хоча мали при собі відкріпні талони.
На відповідь, що наша «гаряча лінія» працює лише для Полтавської області, але я спробую знайти потрібні контакти в Інтернеті, чоловік безапеляційно заявив:
– Даю вам півгодини!
На щастя, допомогли колеги з Харкова, підказали потрібний телефон аналогічної «гарячої лінії» у сусідній області. Сподіваюся, їхня проблема вирішилася.
Інший чоловік з цієї ж групи дальнобійників (як сказав, їх 29) кілька разів телефонував із проханням, аби я подзвонила йому і просто поговорила.
Пенсіонерка з Полтави, як представилася жінка, хвилин 15 випитувала у мене, чи треба голосувати за Симоненка. Зізнаюся: сказала їй «Ні!», Боже, збав!
