Ігор Сердюк.
В банальній совковій манері, і традиційними штампами кілька «служб новин» написали щось на зразок: «У день, особливий для нашого міста, біля Меморіального комплексу Солдатської Cлави, не дивлячись на несприятливі погодні умови, вшанувати пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні зібралися працівники установ та організацій, студенти й школярі, ветерани, представники духовенства та міської й обласної влади».
Нібито саме зібралися… А чому нарешті не написати правду? Адже в дощ зігнали студентів, школярів, бюджетників, і самих же «журналістів»! Зігнали для того, щоб міська та обласна влада покладала квіти не на самоті! Але чому той же Мамай не може покласти квіти, скажімо, 17 квітня тишком-нишком? Чи якось іншого дня, адже вони говорять, що пам’ять вічна і т.д. Це мабуть якась фобія, коли владі потрібні свідки у дріб’язкових справах… Це таки психічна хвороба… Наша влада і суспільство тяжко хворі, одні можновладці кладуть квіти, інші женуть студентів, щоб ті у дощ за ними спостерігали. Саме спостерігали, влада нібито змінилася, але совкові ходіння строєм залишилися.
А так звана «третя влада» стояла під дощем і чекала, доки все закінчиться, щоб написати черговий банальний репортаж. Але що ще можна очікувати від полтавських «журналістів»?.. Бувала повія знає чим втішити свого постійного клієнта.
