Ігор Сердюк
Цей пост буде найкоротшим. Їду я, значить, з Любліна у Варшаву й читаю, що
у рідній Полтаві, доки мене немає, створили нову громадську організацію «Рідна Полтавщина». Ну, я запереживав, бо поки стажуюсь у Варшавах, вся гречка пропливе повз мене. Але дочитався далі: у приміщенні ДЕРЖАВНОЇ телерадіокомпанії відбулися збори громадської організації, котра є НЕПОЛІТИЧНОЮ. Як видно із заголовку, цю організацію очолює Удовіченко і він тепер ЗАХИЩАТИМЕ ІНТЕРЕСИ ПОЛТАВЦІВ І ПОЛТАВЩИНИ!!!
Тепер питання до очільників ОДА, яким підконтрольні ОКІА «Новини Полтавщини» та «Лтава»:
1. Чому менше ніж рік тому, на холодній площі перед будівлею ОДА ви кричали, що треба вигнати отих регіоналів з Удовіченком, а тепер на шпальтах державних ЗМІ стверджується, що Удовіченко захищатиме інтереси Полтавщини?
2. Скільки «Рідна Полтавщина» заплатила в держбюджет за збори в приміщенні ТРК «Лтава» та рекламу? Якщо ніскільки, то пропоную всім громадським організаціям міста тусуватися на Лтаві КОЖНОГО ДНЯ!
3. Хто понесе кримінальну та адміністративну відповідальність за введення в оману мене рідненького (читача цієї новини), якщо навесні 2015 року «Рідна Полтавщина» когось підтримає на місцевих виборах (тобто виявиться не неполітичною, а політичною організацією).
4. Чому одні й ті самі люди роками славлять абсолютно протилежні сили, партії, особистості? Невже не зрозуміло, що колишні регіонали перегрупувалися та знову рвуться до влади, нехай і місцевої? Невже у працівників відділу інформаційної політики ОДА та телеканалу «Лтава» немає честі й гідності?
Думаю, що внятних відповідей ми навряд чи отримаємо, як і щодо відомих корупційних дій довкола грантів, але визнаючи талант полтавських «державних» ЗМІ лизати зад усім владам – нинішнім і колишнім, пропоную створити для них спеціальну відзнаку, наприклад, – «Жо..олиз року», або «Золота повія» чи ін. та відзначати найбільш активних.
Звісно, що є й інша, більш вагома пропозиція, скасувати державні ЗМІ на районних та обласних рівнях як явище, і нехай запити суспільства вирішать кому з них існувати.
Ігор Сердюк
