Соліст Андрій Хливнюк на концерті - натягнутий нерв
У цьому році відомому колективу виповнюється 10 років – досить суперечлива дата як для рок-гурту. За цей час можна досягти чималої популярності, а можна залишитися «крутим» містечковими знаменитостями. У «Бумбокс» інша історія. Крок за кроком, долаючи свою десятирічку, колектив став прикладом і втіленням мрій на музичній арені: 5 студійних альбомів та один неномерний, золотий статус альбому Family Бізнес в Україні та платиновий у Росії, виступи на стадіонах, великі концертні тури, нагороди та премії… Слухати їх популярно, ходити на концерти – престижно.
Та для когось пісні «Бумбокс» так і залишились чимось дуже особистим: тими переживаннями, що схоронені глибоко у серці. І це не вийшло за рамки внутрішньої рефлексії, не дало поштовху для безтурботного відриву на концерті.
На «Бумбокс» у Полтаві очікував аншлаг – скільки б не коштували квитки (від 250 до 800 грн), знайшлося більше 600 бажаючих і шалено танцювати, і посидіти поміркувати над вічним за столами.
Коли глядачів більше за півтисячі, важко бути із ними нещирим. "Бумбокс" випробування пройшов. Але не більше.
Публіка чекала на колектив майже годину. Декілька раз кликала оплесками, поки соліст Андрій Хливнюк розповідав журналістам новини гурту.
Детальніше цю розмову – про благодійність, плани, вихованців студії «Бобіна», стосунки із сусідами – ви зможете знайти на «Коло» пізніше.
Сам концерт пройшов на одному подиху. «Бумбокси» були лаконічні, але дуже концентровані. Можна скласти будь-який плей-лист із шести альбомів, але Андрій пішов тактикою «що відчуваю, те і співаю». Тому у папірець із списком треків заглядати не було сенсу – в залежності від настрою лідер гурту міняв все ледь чи не після кожної пісні.
Хтось танцював, хтось просидів цілий концерт на барі. Кожен переживав пісні по-своєму.
Сам Хливнюк – суцільний натягнутий нерв. Кожна пісня давалась йому із потугою, наче він знову і знову пропускав її через внутрішній фільтр. Ця напруга передавалась і глядачам – зал підспівував хором, кожне слово ніби відриваючи від серця. («Наодинці», «Вахтерам», «Метро», «Сандали», «Дитина» та інші). Звісно, «Бумбокс» це не тільки «депресія та відчай» - нещасливе кохання, самотність, несправедливість буття. Це також непримиренна боротьба за місце під сонцем та щастя, це надія і віра у кохання.
Хливнюку подарували український стяг - він пов'язав його на шию.
Анонсуючи композиції, соліст грався із публікою, даючи натяки у рядках, інтонації та рухах. У його віршованих рядках відчувалось бажання прокричати, що «Бумбокс» - більше, ніж просто музиканти. Бажання залишити не лише класні емоції після концерту. Чи вдалося? Судити важко. «Бумбокси» хоч і відверті із публікою, межа дозволеного була чітко проведена, і «на ти» артисти із фанатами не перейшли. Це відчувалось у виставлених огорожах перед сценою, відсутності бонусів та «зізнань» соліста, досить короткий виступ. Півтори години – до 15 композицій – все ж замало. І справа не у дорогих квитках, егоїстичній публіці, якій завжди мало. Тут правило «менше, але краще» теж не спрацює. Просто замало «Бумбоксу». І все.
Дівчина із трояндою протанцювала весь концерт, і лише ближче до кінця віддала солісту.
Це активно обговорювалось уже після концерту у соцмережах. Як і те, що артисти не вийшли на автограф-сесію. Можливо, за 10 років гурту вже не потрібно закохувати у себе публіку. Та все ж, буваючи раз на рік, можна 15 хвилин приділити тим, хто так чекає.
У святкування 10-ліття гурту Полтаву теж не включили. Нам довелося побувати лише на репетиції. Головні ж дійства – організовані самим гуртом по власному сценарію – пройдуть у Харкові, Одесі та Києві.
Звісно, не варто дорікати «Бумбоксу» за неуважність та вибірковість у невеликих містах. Та прихильники всюди однакові, і без них – не було б золотих альбомів та стадіонів.
- Без вас наші майки не були б такими вологими. Дякуємо, що це лишили наодинці, - закінчив концерт Андрій.
Шаленими оваціями та штовханиною за автографами віддячили глядачі. Останнього, на жаль, гурт не оцінив.
Бабаранщика заховали за пластиковим акваріумом. Мабуть, від шалених фанаток???
