Чимало полтавців прийшли переглянути фільми вітчизняних режисерів
У ніч із суботи на останню неділю червня одночасно із 23 містами України та Варшаві на відкритих майданчиках показували короткометражні фільми. До програми увійшло близько 50 короткометражок вітчизняних режисерів. Більшість із них – роботи – студентів кінофакутьтету.
Так як «Відкрита ніч» - це ще і конкурс, по завершенню фестивалю у Києві журі оголосить переможців у різних категоріях. Також будуть визначені глядацькі симпатії у кожному місті.
Цікаво зазначити, що у програму входили не тільки ігрові, а й документальні короткі метри, сюжети із новин, анімаційні та мультфільми. Тематика фільмів була різноманітна, але обрамлена у одну важливу тему – буденне життя українського народу.
Багато уваги режисери приділили темі Євромайдану. На екрані показали усі сюжети, створені у самому «пеклі» під час Революції Гідності, а також телевізійні ролики «Жди меня», «Професія Громадянин», анімаційні фільми про «доброго» сусіда тощо.
Багато стрічок були присвячені міжлюдським стосункам та актуальним життєвим проблемам, як то виклик до військомату, «здичавіла» наречена після весілля чи життя українців-нелегалів закордоном.
Також транслювали позаконкурсні короткі метри та ретроспективу – фільми минулих фестивалів.
На показ завітало чимало полтавців. Вони розмістилися хто де: долі на карематах, покривалах та картонках, на фонтані, на газоні та бордюрах. Хтось брав із собою стільці, хтось – надувні матраци. Майже усі прийшли із термосами та ковдрами: ніч була нетипово холодною як для літа.
Найоригінальніший та найпростіший спосіб переглядати фільми - на багажнику авто
До світанку «дожили» найбільш витривалі. По завершенню кожен отримав анкету із списком фільмів для визначення глядацьких симпатій.
Як зазначили організатори у Полтаві,проводити цього року «Відкриту ніч» було не важко, але тривожно.
- До останнього дня у нас не було фільмів. Флаєри ми отримали лише за три дні. Але це деталі. Раніше я їздив у Київ, брав там диски, тут ми їх передивлялися. А цього разу продюсер Пилип Іллєнко (племінник засновника фестивалю Михайла Іллєнка) вирішив передати фільми електронною поштою. Монтажем займався Роман Повзик, - розповів народний депутат Микола Кульчинський, натхненник фестивалю у нашому місті.
Мету цьогорічного фестивалю він окреслив коротко:
- У людей є дві найбільші цінності: Господь, що тримає цей світ, та діти й молодь – майбутнє країни. Ми робимо фестиваль у Полтаві з 2004 року, щоб наша молодь побачила нехай не повнометражне українське кіно, то хоча б потенцію – короткометражне кіно, яке має свою «силу» та у майбутньому може дати хороші результати.
