Чи не в кожному місті, яке приваблює тисячі туристів щороку, є так звані культові заклади – ресторани або магазини, обов’язкові до відвідування. Безліч їх і в старовинному місті Лева: «Дім легенд», «Мазох», «Майстерня шоколаду», «Під синьою пляшкою», «Криївка». Серед туристичних принад – підйом на ратушу, похід на Високий Замок, звідки відкриваються краєвиди на старовинний центр міста. Проте у погоні за культом та тим, що обов’язково потрібно побачити, губиться дух Львова, який схований не у позначках на карті, а на тісних вуличках та в таємничих внутрішніх двориках.
Аби пізнати місто, у ньому потрібно загубитися, радять автори путівників. Тож, приїхавши до Львова на кілька днів, яких завжди мало на відвідування «всього» культового, виділіть принаймні один, щоб поблукати.
На площі Ринок у ратуші розташований туристичний центр, де можна безкоштовно отримати карту Львова.
Довгий прохідний двір
Двері будинку №8 на площі Ринок – початок довжелезного прохідного двору, який виходить на вулицю Івана Федорова.
Біля дверей у камені тут ще є невеликі ніші, у яких раніше зберігали мезузи – сувої з текстами молитов. Це спадок єврейської культури Львова довоєнного періоду.
Пасаж Андреоллі
До середини XVIII століття на місці кам’яниці на площі Ринок, 29 стояли два будинки. Пізніше їх зруйнували і звели дім, який зберігся до сьогодні. 1825 року в будинку швейцарець Домініко Андреоллі відкрив одну з перших цукерень Львова. Згодом на місці проїзду між двома старими кам’яницями влаштували наскрізний прохід від площі Ринок на вулицю Театральну. Символічно його назвали «Пасаж Андреоллі» (пасаж – крита галерея, яка має виходи на паралельні вулиці).
Покинутий палац у центрі Львова
Палац Бесядецьких вже тривалий час реставрують. Фото Ольги Матвієнко
На площі Галицькій розташований єдиний палац садибного типу XVIIІ століття, який зберігся до нашого часу. Збудований у першій половині 1700-х років, будинок мав багато власників, але із 1884-го ним володів радник Галицького намісництва Альфред Бесядецький. І зараз будівля називається палац Бесядецьких.
Двір іграшок
Сотні іграшок знайшли прихисток у дворі на Князя Лева, 3. Фото Ольги Матвієнко
Зазирнувши на вулицю Князя Лева, 3, ви побачите те, про що знають не всі львів’яни, – двір, де зібрана неймовірна колекція іграшок. Тут і плюшеві ведмеді довоєнних часів, і радянські пластмасові ляльки, сучасні машинки і гумові рибки у невеликому фонтані.
Іграшками граються діти із будинків довкола. Фото Ольги Матвієнко
Експозицію влаштував один із мешканців будинку. Уже пізніше до поповнення колекції долучилися і мешканці міста, і туристи. Тут на полицях можна побачити іграшки, якими бавилися колись і ви. Колекція створює незвичну і дещо містичну атмосферу.
Двір історії СРСР
Для тих, у кого ностальгія. Фото Ольги Матвієнко
Двір житлового будинку на Князя Лева, 2 не менш чудернацький. Тут зібрані експонати, які повертають відвідувачів у радянську епоху: репродукції картин того часу та портрети вождів, статуетки, тематичні плакати тощо. Довершують композицію старі меблі.
Дворик Театру юного глядача
Колись усе це було частиною театральних декорацій. Фото Ольги Матвієнко
Те, що раніше було частиною декорацій для вистав, тепер прикрашає паркан у внутрішньому дворі Театру юного глядача на вулиці Гнатюка, 11. Її створили актори та працівники театру. Ляльки, частини електроприборів, маски, старий млин – усе це та багато іншого утворює величезну аплікацію, доповнену малюнками болгарських вуличних художників Миколи Божинова та Вікторії Георгієвої.
Італійський дворик
Італійський дворик у Львові порівнюють із Флоренцією та Римом. Фото Ольги Матвієнко
Палац Корнякта XVI століття, розташований на площі Ринок, 6, приховує всередині справжню перлину: внутрішній дворик, який один в один нагадує подвір’я Риму та Флоренції. Це місце вважають одним із найбільш романтичних у Львові.
Вулиця з кількома назвами
Одна з львівських вулиць має кілька назв, із яких лише одна офіційна. 2006 року в місті заснували фестиваль «КіноЛев». Принагідно винахідливі львів’яни вигадали традицію – до офіційної назви невеликої Архівної вулиці додавати ще одну, на честь того, кому присвячений фестиваль цього року. Відтак на стінах крайніх будинків з’явилися таблички Берґмана, Фелліні, Трюффо, Іллєнка і Параджанова, Чапліна, Тарковського.
Вулиці Львова. Фото Ольги Матвієнко
Драбина в небо
Вірменська вважається обов’язковою до огляду. У середньовічні часи ця вулиця була другою за значенням у місті. Із середини XIII століття у Львові виникла вірменська громада, здебільшого із ремісників та купців, а центром вірменського кварталу була саме ця вулиця. До 1527 року її прикрашали готичні дерев’яні будинки, які знищила пожежа. Нині тут – старовинні кам’яниці. Вулиця завершується глухим кутом. Якщо подивитися вгору, то там стоїть драбина, яка ніби зникає в небі. Там само, на фасаді однієї з кам’яниць, є позначка, що до неба залишилося всього 13 метрів.
У Львові обов’язково потрібно відривати очі від землі і роззиратися довкола і вгору, адже є небезпека пропустити найцікавіше. Багато закладів, пам’яток заховані, і відшукати їх може лише уважний мандрівник.
Галерея просто неба
Галерея «Щось цікаве» – виставка просто неба. Фото Ольги Матвієнко
«Щось цікаве» – єдина галерея просто неба у Львові. Потрапити до неї можна з площі Ринок, пройшовши у внутрішній двір будинку №13. Тут відбуваються виставки молодих художників, майстер-класи та акустичні концерти теплої пори року. До речі, цікавий і сам прохід у галерею, викладений шматочками дзеркала.
Будинок вчених
Каретний двір Будинку вчених. Фото Ольги Матвієнко
На вулиці Листопадового Чину, 6 розташований будинок, в якому зняли близько сотні фільмів, серед яких і «Д’Артаньян і три мушкетери». Така любов кінематографістів до Будинку вчених пояснюється розкішним інтер’єром – стіни оббиті тканиною і дерев’яними панелями, а на другий поверх ведуть сходи з різьбленими дубовими перилами.
Ці знамениті сходи Будинку вчених можна побачити у щонайменше сотні фільмів. Фото Ольги Матвієнко
