Студенти вивчають «Вітальку» на парах
– Гаріку, Ви стали популярним саме після того, як на телеекранах з’явився серіал «Віталька». Глядачі сприйняли його по-різному: декому головний герой подобається, інші навіть ненавидять, вважають серіал таким, який працює на антирепутацію української мови. Розкажіть, хто він, Віталька?
– Популярність відчув, коли працював ведучим «Дефіцит-шоу «Хто крайній?». До цього грали в КВН, моя команда «Аляска» була чемпіоном Вищої української ліги КВН АМІК. Що стосується сприйняття серіалу, то це виключно думка глядача. Цей серіал – явище на українському телебаченні, те, що він рейтинговий, говорить за себе. Деякі критики назвали Вітальку українським Містером Біном. Це комедійний герой, а, отже, до нього треба ставитися як до комічного персонажа. Мені подобається, що Віталька – неоднозначна людина, дуже багатогранна особистість. Я, команда й телеканал ТЕТ в жодному разі не маємо за мету навчити поганому нашу молодь або будь-кого з глядачів. Навпаки, підкреслюємо, висміюємо деякі негативні моменти в нашому житті, рисах характеру, ставленні до навколишнього середовища, жінок. Не проти того, що його дивляться діти. В одному з київських університетів викладач на прикладі серіалу пояснює аспекти маркетології. Студенти розбирають його поведінку з погляду, як себе треба подати для того, щоб отримати результат, на який розраховуєте. Не можу погодитися, що серіал працює на антирепутацію української мови. Більшість людей, які проживають в Україні, говорять не чистою літературною мовою. Суржик для того, щоб підкреслити комічність персонажа. Звичайно, якби всі говорили виключно літературною українською мовою, вона б звучала з усіх кутків мелодійно, гарно, і ніхто проти цього б не був. Але таким чином ми наголошуємо на необхідності вивчати українську, англійську, французьку та інші мови. Давайте розвиватися. Це бажання нашого телевізійного братства – спонукати людей не бути смішними в тому, як вони говорять. Ми – за чистоту української мови.
– Літературної української мови у серіалі немає, герої розмовляють суржиком. Зустрічала відгуки, серіал навіть називали втіленням українофобії. Як ставитеся до цього?
– Суржик у Вітальки, його мами і бабць, які сидять на лавці біля під’їзду, для того, щоб підкреслити комічність персонажа. Зазвичай це якісь звичні нам слова, які звучать суржиком та, разом з тим, стають смішнішими. Інші герої навколо нього розмовляють російською мовою. Для мене не важливо, якою мовою спілкуються другорядні персонажі, бо вони більшою мірою працюють на головного героя для того, щоб його відокремити, показати якісь комічні моменти. Герой серіалу любить Україну, свою землю, навколишнє середовище. Тому про українофобію не може йтися. Віталька на найвищому рівні вирішував такі моменти, які навіть політики не можуть вирішити. Якщо говорити про мене, то, звичайно, як автор та людина, яка живе на українській землі, я не можу ставитися інакше до своєї країни, лише з любов’ю. Якою б наша країна не була, які б негативні події не відбувалися, все одно це моя Батьківщина, і з нею в мене буде пов’язане все життя. Я все одно буду українцем, де б я не був. Батьківщина є Батьківщина.
– Образ Вітальки, наскільки знаю, зародився, коли Ви грали у КВН. Ідеї брали з реальних персонажів? Чи відразу сценарій узяли на ТВ? Зараз серії створюєте Ви, чи є інші автори?
– Ідея моя, а подібний персонаж був ще за часів КВН. Беру активну участь у створенні серіалу. Наразі автор сценарію проекту – мій товариш. Я не проти нових авторів, завжди відкритий до співпраці. Проект пропонували на кілька телеканалів. Найспритнішим у готовності до роботи виявився ТЕТ. Жодного разу ще не пошкодував про співпрацю з ним. Мене все влаштовує: команда, люди, ставлення до роботи.
– Чи є спільні риси між актором серіалу Гаріком та героєм Віталькою? Адже відомо, що іноді актор в чомусь стає схожим на того, чий образ втілює.
– Почуття гумору. Хотів би бути таким добрим, наївним, як Віталька, адже з віком наївність кудись зникає. Проте багато в чому іншому я на свого персонажа не схожий! Із 16 років я далеко від батьківського гнізда! А Віталька ж досі живе з мамою, і це, напевно, не зовсім нормально для дорослого чоловіка. Раніше було некомфортно, коли на вулиці вигукували «Віталька!». Потім зрозумів, що люди роблять це не зі зла, а навпаки. Радію, що можу підняти комусь настрій. Іноді буває йде пара – сумні, після роботи, і раптом я ловлю їхній погляд та усмішку: «Віталька пішов!». Я щасливий. Це означає, що моя маленька місія – повеселити і порадувати – виконана.
– Віталька – персонаж скандальний. Хлопець-нечупара, схиблений на сексі, весь час залицяється до дівчат. Як вважаєте, дивлячись серіал, багато хлопців 30-річного віку впізнають себе? Гадаєте, у нас багато «вітальок»?
– Віталька – збірний образ, деякі його риси взяті з життя. Слава Богу, такого персонажа у житті не зустрічав. Хоча знайомі дівчата кажуть, що в їхньому середовищі є такі типи. Такого ж віку, живуть із мамою, соромляться, безглуздо поводяться. Тому треба задуматись і тим, хто бачить себе у Вітальці, і тим, хто виховує таких Вітальок. Як на мене, жити у такому віці з мамою не по-чоловічому. На це є свої причини: він зростав без батька у катастрофічній любові мами. Я категорично проти неповних сімей, бо те, що в дитинстві закладається, потім «аукається» у дорослому віці. Когось це робить сильнішим, а когось залишає ось таким.
– До речі, чому героя звуть Віталька, а не приміром, Валера з КВН-історій, який став прототипом персонажа?
– Прототипом персонажа став герой скетчкому «Шури-мури», який спочатку виходив на іншому каналі. Як і треба для героя скетчкому, Валера був дуже різким і смішним на півтори хвилини. Мені, коли побачив реакцію глядачів, захотілося створити і показати цю людину в житті: чим вона жила, чому така виросла, чому так ставиться до життя, дівчат, людей. Героя назвали Віталькою тому, що, на відміну від того персонажа, він набагато добріший. Мені Віталька набагато більше подобається. Це комічний і драматичний герой. Віталька розвивається: робить достойні вчинки, позбувається деяких не дуже хороших рис. Тому чоловікам необхідно брати приклад. Він настільки романтична і тонка натура, що іноді своїми діями може полонити серце будь-якої дівчини. В цих моментах я б дуже хотів, щоб чоловіки були схожі на Вітальку. Бо жінку хочеться охороняти, захищати, ніжно ставитися до неї, любити, але культ мами ніхто не скасовував.
Про Росію
– Гаріку, Ви знімалися у російських фільмах, зокрема у «Пляжі», «Листі очікування». Чи отримуєте зараз пропозиції від російського кінематографа і чи будете відмовлятися від зйомок у кіно, враховуючи неоголошену війну між Росією і Україною?
– Зараз пропозицій від російського кінематографа не отримую. Якщо звідти запросять мене зніматися у фільмі про Україну і там буде як мінімум правда без негативного ставлення до українства, то погоджуся. Якщо якийсь російський телеканал запросить зніматися у фільмі, який принижує честь і гідність українців, то відповідь чітка – ні! Не хочу, щоб усе, що відбувається погане зараз між Україною і Росією віддзеркалювалося в інших сферах. Розумію, що це і неможливо деколи, але давайте просто не перекреслювати все, що було до цього. Впевнений, історія розставить усе по своїх місцях. У мене дуже негативне ставлення до російської влади, але не можу сказати, що дуже негативне ставлення до всього російського народу і до здобутків російської культури. Буду захищати свій український народ та культуру, носієм якої я є.
– Популярність маєте, знімаючись у комедійних проектах. Плануєте змінити акторське амплуа і зіграти роль солідного чоловіка, наприклад?
– Хотілося б спробувати себе в серйозному амплуа. Не кожен драматичний актор може стати комедійним, але кожен комедійний ладен зіграти драматичну роль. Готовий до експериментів, не боюся роботи, провокаційних ролей. Стосовно особистих проектів, замислювався над ними, але поки є бажання сміятися та ділитися хорошим настроєм, буду продовжувати це робити. Хоча з задоволенням відгукнувся б на запрошення зіграти у серйозному кіно або серіалі.
– Цікавить Панда, яка час від часу з’являється в серіалі. В чому суть і чия була ідея «запросити» тварину на роль?
– Панда, взагалі, – окрема історія. Секрет та інтригу поки що не відкриваю. Але повірте, все не просто так. Один бік цієї медалі такий: деколи незрозумілим та абсурдним гумором намагаємося привернути увагу до навколишнього середовища і ставлення до братів наших менших. Панд взагалі залишилося не більше 100. Це вид, що вимирає. Давайте разом дружити з природою, не ображати її, і тоді так ставитися вона буде і до нас.
Віталька стане співаком
– Як знайомиться Віталька, відомо. Який у спілкуванні Гарік? На що в першу чергу звертаєте увагу?
– У мене немає жодних методів знайомства з протилежною статтю. Завжди дію за ситуацією. Можу сказати комплімент, наприклад. Якщо бути зовсім вже чесним, то тут поступаюся Вітальці, ї не такий сміливий як він. Він бачить мету – не бачить перешкод, а я скромніший і сором’язливіший. У дівчатах для мене важливо все. Дівчині можна пробачити все, а людині не завжди. Якщо поважаю людину та відповідально відношуся до тих слів, що сказав раніше, або до стосунків загалом, то хотів би отримувати те саме і від протилежної статі. Якщо цього не відбувається, то, вибачте, одному гребти у човні для двох дуже важко. Я досить вимогливий до стосунків.У розмові звертаю увагу на все: хода, руки, манікюр, як дівчина одягається, як фарбується, чи спізнюється, чи відповідає за свої слова, її бажання та цілі, рівень культури, виховання. Важливо все. Інколи хотів закривати очі на деякі речі, не звертати уваги, але так виходить. Тому, можливо, і мені, і дівчатам складно.
– Кумир Вітальки, судячи із плакату над його ліжком, – співачка Аня Сєдокова. А яку музику обираєте Ви?
– Так, йому подобається Аня Сєдокова, але в нього є своє кохання – Наташа. Віталька слухає різну за жанрами та напрямками музику, і в цьому я схожий на нього. Якщо говорити про особисті уподобання, то як людина, що народилася ще в СРСР та застала непрості часи, дуже люблю рок: і старий добрий російський рок, і український, британський. Подобаються Океан Ельзи, Muse, Coldplay, 30 Seconds to Mars. Поважаю французький шансон та взагалі люблю французьку музику. Намагаюся слухати різні напрямки. Подобаються і представники Італії, Латинської Америки.
– Пісня про йолочку, яка уже встигла і полюбитися молоді, і вкритися шквалом обурення дорослих – хто автор?
– Автор та виконавець Віталька. Я йому допомагав. Не можу погодитися з тим, що пісня визвала обурення дорослих. У мене прикладів таких не має. Не знаю на що там можна обурюватись. Пісня, як на мене, дуже весела, добра, з такими собі новорічними побажаннями, а те що у «йолочки» є подружки, то вона у лісі не сама росте (сміється – авт.). Віталька скоро випустить повноцінний альбом: написав багато пісень, порадився зі мною, я не проти. Це будуть різні пісні: з підтекстом, романтичні, про кохання. Взагалі, Віталька обрав для себе стиль «позитивний позитив», тобто його завдання, а разом з тим і моє – щоб у людей складався, не дивлячись ні на що, гарний настрій, віра у хороше майбутнє, не опускалися руки, знаходилася сили для подолання перешкод. Якщо Віталька буде давати хоча б частинку цього щастя кожній людині, кожному українцю, то він своє завдання і моє виконає.
Топ-5 речей, які Гарік знає про Полтаву
1. Полтава відома Наталкою Полтавкою і дівчатами: вони дуже гарні, як і в Україні загалом.
2. Найсмачніші галушки.
3. Дивовижні театри. Наприклад, театр імені Миколи Гоголя, в якому ми грали виставу.
4. Одне з наймістичніших міст України.
5. Ворскла: річка та футбольний клуб, який виховує дуже гарних гравців для своєї команди і взагалі для збірної України. Команда завжди була міцним горішком на чемпіонатах.
Довідка «Кола»: Ігор Бірча (Гарік Бірча) народився 15 вересня 1974 року в Кіровоградській області. Актор, автор популярних розважально-гумористичних телепередач, учасник Comedy Club Ukraine, учасник ігор Вищої української ліги КВК і Московської Вищої ліги КВК у складі Київського клубу «Аляска» (2002-2007). Має звання старшого сержанта.
У серіалі "Віталька" знімалась полтавка
До речі, у одній із серій "Вітальки" знімалася полтавка Надія Зайченко. Це була серія про етнофест.
Дівчина розповіла "Колу" про враження від зйомок:
– Це була випадковість. Я була на фестивалі в Києві і один хлопець
запропонував познайомитися з людиною, яка відповідає за масовки. Цей чоловік не відноситься до якогось конкретного проекту або каналу, я зрозуміла, що він незалежний. Хлопець, який мене познайомив, також знімався в різних масовках. Пройшов приблизно місяць, я отримала смс про те, що буде зйомка масовки у серіал. Я зателефонувала, стало цікаво, домовилася про свою участь. Відповідальний за масовки задав кілька запитань про таланти та зовнішність. Запитав, чи маю український костюм. Я підійшла і костюм в мене був! Вирішила їхати, це ж цікаво! До речі, костюм моєї прабабці, прикраси мої. Звісно костюми видавали всім іншим, але мій був найкращій, справжній. З Гаріком ми дуже не спілкувалися, всю ніч відбувалися зйомка, по кілька дублів кожна сценка. Але в житті, як я встигла помітити під час невеличких перерв, він звичайний чоловік, постійно жартує.