Під час бойових дій були пошкоджені машини. Водіїв (і Ігоря) зараз з транспортними засобами відправлено до Миргородського району для їх відновлення. Вдома на нього чекає кохана дружина Олеся і 5-річна донечка Валерія. Боронити Україну і власну родину вважає своїм обов’язком.
Ігор Яременко
Наприкінці березня 2014 року Ігоря мобілізували до Сумського артилерійського полку. Там пройшов військову підготовку, наступним етапом для нього стало переведення в зону бойових дій. Участь у воєнних діях брав з 1 серпня, саме того дня полтавця мобілізували в зону АТО.
– Був водієм бойової машини "Ураган" в 27 артилерійському полку. Чесно кажучи, спершу я й не знав, куди їду. Нам взагалі не сказали, куди везуть. Доводилося бути на таких територіях: Савур-Могила, Амвросіївка, Нова Амвросіївка, Петрівці (біля Савур-Могили), Благодатне, Сонячне, Гранітне (50 км від Іловайська), – розповідає Ігор.
Говорить, дуже вдячний односельцям за те, що забезпечили військовим спорядженням.
– Спочатку військове спорядження видавала армія, згодом до роботи долучилися волонтери, моя родина та односельці. Без їхньої допомоги нам було б тяжко, – каже.
З харчуванням проблем не було. Ігор розповідає, з ними пересувалася так звана польова кухня. Тож українські захисники їли смачні домашні страви: каші, супи, борщі.
Про втрати
– На війні завжди є втрати. От і в нашому батальйоні не обійшлося без них. А як же тяжко про це дізнаватися родичам загиблих! З нами постійно перебував медбрат, якого також мобілізували разом зі мною. Тому надавати медичну допомогу мені не доводилося. Оскільки я служив в артилерійських військах, можу сказати лише про важку бойову техніку. Вона в Україні на досить високому рівні, так що відсіч ворогу зможемо дати, – розповідає учасник антитерористичної операції.
Про підтримку
Підтримка рідних, друзів украй необхідна у важких ситуаціях, надто тоді, коли ти відірваний від дому, зізнається чоловік. З рідними зв’язок підтримував по телефону.
– Також нам волонтери привозили листи від дітей із різних куточків України. А діти ж завжди пишуть щиро, від душі. Ці листи вселяють віру у перемогу, – говорить Ігор. – Ще підтримували думки про дружину та доньку. Весь час думав про те, як вони мене люблять і чекають. Ця любов гріла й допомагала не падати духом.
Про жителів окупованих територій
– Переважна більшість підтримує нас. Трапляються люди з різною точкою зору. Перебування в зоні АТО вплинуло на моє життя. А як інакше? Війна усіх змінює. Найбільше сумував за своєю родиною, донькою Лєрою. Вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Ми всі дуже віримо в це! – переконує захисник. І додає, що не завжди по телебаченню говорять правду про кількість загиблих бійців. А те, що відбувається насправді, відрізняється від того, що подають у ЗМІ. Каже, насправді війна виглядає жахливіше, ніж показують у новинах.
На запитання чи отримував уже якусь нагороду, скромно відповідає: дали 10-денну відпустку за те, що вивіз хлопців з-під обстрілу. Саме можливість побути із родиною називає справжньою винагородою.
Себе Ігор називає патріотом:
– Як на мене, я справжній патріот, як і кожен, хто любить та захищає свою Батьківщину! – говорить.
