У клубі «MuZa bar» музикант презентував полтавцям акустичну програму «Як я живу».
«Фіолет» був створений 2009 року у Луцьку та наразі є одним з найбільш «концертуючи» молодих гуртів України, їхня творчість отримує схвальні відгуки від музичних критиків, а аудиторія шанувальників постійно зростає. «Як я живу» – це сольний проект, який Сергій Мартинюк та гітарист Микола Тимощук роблять «у вільний від «Фіолету» час. Як зазначили музиканти, їхні концерти відбуваються у форматі квартирника – з домашньою атмосферою та можливістю поспілкуватися.
– Полтава показала, що тут є наші, люди, яких ми можемо називати своїми. Вони знають пісні, вони чекали на нас і це дуже приємно – з перспективою на повернення. У травні ми плануємо приїхати до Полтави з «Фіолетом» у повному складі та презентувати новий сингл, – зазначив Сергій. – Є відчуття того, що є сенс сюди їхати. Дуже важко команді із крайнього північного заходу країни, якщо ти не присутній у центральноукраїнських медіа, «займати» регіони по той бік Дніпра. Але інтернет об’єднує.
Музикант відвідує Полтаву з вже не вперше – у 2010 році полтавська публіка мала нагоду познайомитися із творчістю «Фіолету» на «Мазепа фесті». Згодом виконавці кілька разів приїжджали до міста із сольними концертами.
– Для мене Полтава дуже близька і рідна – вона схожа на Луцьк: приблизно та сама кількість мешканців, розмірене життя, ніхто нікуди не поспішає… Тому я почуваюся тут, як вдома. Крім того, Полтава – це місто, де готують одну з моїх найулюбленіших страв – галушки. Так, як тут, у нас в Луцьку, їх не готують. Для мене, як для затятого кулінара, ці моменти дуже важливі. Якщо я, перебуваючи у Полтаві, не поїм галушок, то ніколи цього собі не пробачу, – засміявся Сергій. – Крім того, мій вітчим родом із Шишак Полтавської області і кожного разу, коли я їду сюди, він просить переказати привіт його рідній землі.
Сергій підкреслив, що незважаючи на війну, яка точиться на Сході країни, та економічні кризу, українці повинні мати змогу абстрагуватися від негативу та додав: концерти, культурні заходи інтелектуального спрямування є хорошою альтернативою «втиканню» в новинну стрічку.
– Для себе особисто я розрізняю наші концерти від, наприклад, пінної вечірки у нічному клубі зі стриптизом. Це для мене зовсім інші речі. Можливо, я мислю подвійними стандартами, але музика, яка змушує думати і робить нас інтелектуально «повнішими»… Якось Славко Вакарчук на своєму концерті казав, що це не розвага, це єднання. Мені подобається ця фраза і, окрім того, є інший момент: в теперішніх інформаційних баталіях, які вирують навколо, людина повинна мати певну емоційну «віддушину», в процесі якої може перезавантажуватися. Мені здається, український народ зараз на межі – заходиш у соцмережі, люди воюють між собою, сваряться з причинами і без причин. Це інформаційна і психологічна криза, – розповів музикант.
Наостанок Сергій Мартинюк побажав полтавцям впевненості та віри в себе.
– Зараз усе так складно у плані життєвого самовизначення, що багато в кого опускаються руки. Люди масово тікають за кордон – принаймні, у нас на Західній Україні така ситуація, відтік кадрів дуже відчувається. Тому хочу усім побажати, як писав Сковорода, «свою сродну працю» і в тій праці бути щасливими. Кожен має бути на своєму місці і робити свою роботу – й тоді все буде чудово, – переконаний він.