До початку концерту, який відбувся в одному з клубів міста, Жадан приділив час журналістам та розповів про своє бачення причини виникнення конфлікту на Донбасі, тему для майбутньої книги та можливі шляхи виходу із ситуації, що склалася в країні.
Письменник та музикант наголосив, що йому дуже приємно бути в Полтаві, хоч зараз і не найкращий час для розважальних масових акцій та розповів, що нещодавно відвідав Луганську і Донецьку області де потрапив під мінометний обстріл – на щастя, без наслідків.
- Ми бачили, як це все відбувається і що там, на Сході, діється. Однак ми з музикантами дотримуємося тієї точки зору, що дуже важливо триматися разом, підтримувати одне одного, нагадувати одне одному, що те, що відбувалося рік тому (Євромайдан – ред.) є недаремним, що ми далі підтримуємо своїх співгромадян, що ми далі боремося за наші спільні цілі, переконання і погляди. Саме з таким настроєм ми до вас і приїхали, – сказав Сергій Жадан.
- Останнім часом багато українських зірок політизувалися. Чи це йде на користь вітчизняному мистецтву?
- Почнемо з того, що я не зірка (сміється). А взагалі я завжди писав на політичні та соціальні теми – це частина мого життя, моєї свідомості і відчуття цього світу. Я громадянин цієї країни і мене цікавлять не лише речі, пов’язані з культурою, а і речі, що стосуються соціальних та економічних проблем і я намагаюся про це говорити.
- Чи вважаєте ви, що Ваша творчість сприяє патріотичному вихованню?
- Мені не подобається формулювання «патріотичне виховання». Я за освітою педагог і мені здається, що «патріотичне виховання» – це такий термін, який відгонить таким дещо «нацистським душком». Тому я просто за хороше, нормальнее виховання. Щоб людина, яка закінчила школу чи університет, добре володіла своїм фахом і любила країну, в якій живе. Мені здається, цього цілком достатньо.
- Сергію, як вплинула на Ваше життя війна і чи не стане побачене вами на фронті сюжетом для майбутньої книги?
- Безперечно, війна на мене вплинула і продовжує впливати. Це частина нашого життя. Можна робити вигляд, що це якась антитерористична операція, внутрішній конфлікт і справа, яка стосується лише Донбасу. Насправді країна воює із сусідньою країною, яка є набагато більшою за розмірами і ресурсами – і війна ця дуже жорстока. Коли ти буваєш там, на фронті, і все це бачиш зблизька, то розумієш, що все це страшенно важко. Чи стане це частиною книги? Мабуть, стане. В мене є ідеї про це написати. Єдина проблема – як про це писати. Тому що писати про це так, як писалося до війни, мабуть, неприйнятно. Це все-таки ситуація, яка змінила все: і тих, хто пише, і тих, хто читає.
- Ви родом зі Старобільська Луганської області. Як змінилося місто за час війни?
- Він став справжнім українським містом. Це, можливо, звучить пафосно, але тим не менше. Чим цікаві містечка півночі Луганщини – там ще минулої зими велика кількість населення підтримувала ідеї Майдану. Згодом сепаратисти не отримали там жодної підтримки. Їх там ніхто не зустрічав і не чекав. Ще навесні туди зайшли українські війська і, відповідно, не було бойових зіткнень, бомбардувань, зруйнованих будівель і загиблих мирних мешканців, а багато місцевих воюють з нашого боку. Я там буваю доволі часто і можу сказати: за цей рік дійсно багато хто із мешканців Старобільська зрозумів, що вони є громадянами саме України, а не якогось пострадянського регіону.
- Які Ваші прогнози щодо подальшого розвитку ситуації на Сході?
- Мої прогнози стосуються лише короткотривалої перспективи. Я розумію, що буде дуже важко. Але онозначно Україна в цьому конфлікті переможе – просто тому, що справедливість і правда на нашому боці. Ми відстоюємо свою територію, свою незалежність, боронимо свою свободу. Цю війну нам нав’язали. Доки на Донбасі не було російських диверсантів і найманців, російської зброї і командирів, там не було війни.
- Чи потрібна Україні інформаційна стратегія?
- На моє велике переконання, Україні потрібен здоровий глузд, добре серце й відчуття солідарності з усіма співгромадянами. Коли рік тому українці виходи на вулиці та Майдани, кричали «Схід із нами», «Схід, вставай!», хтось відгукнувся, хтось ні… Сьогодні, коли Схід опинився в біді, раптом багато українців про нього забули і говорять, що це взагалі не наша територія. Це нечесно і неправильно, так не має бути. Ми й далі лишаємося однією країною.
- У разі перемоги і звільнення окупованих територій, як нам далі жити разом з Донбасом?
- Думаю, Донбас так чи інакше залишиться з Україною. Це наша територія, наша земля, це частина нашої країни. Жити далі разом буде дуже важко. Війна надзвичайно цинічна і несправедлива річ і навіть ті, хто був налаштований проукраїнськи, могли поміняти свою позицію. Коли закінчаться бойові дії, думаю, багато хто погодиться домовлятися – головне, щоб не стріляли.
Велика проблема нашої з вами країни в тому, що ми мало між собою говорили. Ці протистояння і взаємне несприйняття були завжди – звичайно, у більш м’яких формах, ніхто не хапався за автомат… Мало хто намагався когось переконати. Мовляв, ось у мене є мої принципи і погляди, а хто зі мною не згоден – той дурень. Мені здається, це не дуже конструктивна позиція. Потрібно говорити. У мене є знайомі, які залишилися по той бік фронту і ми з ними листуємося і говоримо. В них інші погляди, але це не заважає нам спілкуватися. Доки людина не взяла в руки зброї проти моєї країни, я з нею готовий говорити.
А після закінчення війни я особисто із задоволенням працював би вчителем якоїсь, скажімо, луганської школи.
Читайте інтерв'ю з Сергієм Жаданом, оупубліковане на "Коло", 2 роки тому
