Нагадаємо, у такий спосіб наші дописувачів стають претендентами на премію (детальніше про умови конкурсу).
фото з сайту www.unian.ua
Своїми роздумами на тему «На зміну Леніну. В очікуванні нового ідола» поділилася Оксана Батюк:
З давніх-давен, людина звикла жити під керівництвом сильного лідера, вождя, ідола, що є розумом, силою і красою в одному флаконі. Люди досягали висот, рівняючись на ідеал, який створили вони або створили для них. Зовсім не важливо, щоб об’єкт наслідування відповідав усім критеріям в дійсності. Головним є те, що це - приклад. Важливо, щоб це саме людина, а не Бог чи міфічний персонаж. Бо тільки людина, яка має такі ж самі можливості, як і інші, надихає на думку, що все можливо та і мрія не така далека.
З роками, століттями змінювались не тільки системи правління та технології, змінювалась людина, а з нею і її ідеали. Але кожен із них відповідав вимогам епохи, втілював у собі саме ті риси, які в ньому хотіли бачити і які наслідували саме в той проміжок часу.
Зазвичай, важко прощатися з тим, що грало важливу роль в твоєму житті та тим, до чого звик. Проте, важливо розмежовувати саме потребу та звичку. Часто, коли звикаєш до чогось, воно стає важливим.
Варто пам’ятати, що життя – це постійний рух, а як наслідок і неминучі зміни, що є рушієм прогресу. Час не стоїть на місці, як і розум людини. Ми вчимося на перемогах та помилках історії. Та є тонка грань між перемогою та помилкою і часто вона досить суперечлива. Той, хто є прикладом для одного, для іншого – злочинець. Та така природа людей, адже кожен із них – особистість. І народ – це, в першу чергу, сукупність особистостей, кожна з яких має свою думку.
Чи не здається вам слово «ідол» застарілим? XXI століття – століття змін, переворотів та впевненого погляду в майбутнє. А для того, щоб щось змінити, потрібно, в першу чергу, змінити своє ставлення до світу. Світ складається із особистостей, а особистість не потребує шаблонів та прикладів для наслідування. Але, водночас, бачачи ідеальний огород сусіда, ми не можемо змиритися з бур’янами на своєму. Ми працюємо над собою аби не бути гіршим за інших. А це, в свою чергу, крок вперед. Праця над собою не дає нам деградувати та веде людство вперед. Але, було б помилкою стверджувати, що ми вважаємо того ж сусіда ідеалом. Проте, ідеали навколо.
Ідоли, що повз них ти проходиш сонний вранці та бредеш втомлений додому, навряд надихнуть на подвиги.
Є поняття поваги і поняття рівняння. Повага до історичних постатей – це, безперечно, важливо. Проте, кожна історична особа по-різному відображається в свідомості кожного. А поняття рівняння та ідеалу зовсім не пов’язане зі скульптурами, що їх фотографують туристи.
