У суботу наша сім’я гостювала в бабусі в Решетилівському районі. Хмарилося весь день, але такого розвитку подій ніхто не очікував. Все почалося зненацька - піднявся вітер, почався дощ, та такий, що ми ледь встигли сховатися в хату. А потім почався кінець світу - спершу градини падали невеликі, як горох, а далі - все більші і більші. Скоро весь двір був засланий градом, як килимом. Град бив з такою силою, що здавалося, ось-ось поб'є вікна в хаті!
А далі можна цитувати Шерлока Холмса, який казав про пожежу: "Коли в домі починається пожежа, заміжня жінка хапається за дитину, незаміжня - за скриньку з коштовностями." Так приблизно трапилося і в нас. Страшно було дуже, тому перш за все бабуся (ризикуючи здоров'ям) кинулася до каченят, які бігали і думали, що сиплеться їжа, намагалися град дзьобати. Чоловік – до машини, ледь не зі слізьми, що доведеться її перефарбовувати. А я побігла по телефон з фотоапаратом.
Такого граду ні я, ні чооловік за життя не бачили. Розмір градин сягав, без перебільшення, перепелиного яйця. А подекуди і перевищував його. І це в середині літа, на свято Петра і Павла! Хоча бабуся стверджує, що на своєму віку вона такий град бачила. Бідкалася, що треба було під час грози покласти на поріг щось навхрест, аби буря обійшла обійстя стороною. Її мама клала на поріг перехрещені рогачі.
Град вщух раптово, як і почався. Ми відійшли від переляку і почали рахувати збитки. Город був потовчений, на щастя, городина не була знищена, просто постраждало листя, каченята всі цілі, машина неушкоджена. На диво, все обійшлося.
Стань народним журналістом.
