Друга стратегія (так званий «чорний» піар) відноситься до швидкого, але інколи небезпечного шляху завоювання виборця.
«Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства» завершує проект із семи публікацій «Поле битви – Полтавщина», в якому ми аналізували кандидатів на минулих парламентських виборах і їхні результати.
Наостанок ми оглянемо «чорні» технології, які застосовували ті чи інші штаби кандидатів.
Не секрет, що у кожному передвиборчому штабі фаворитів перегонів є команди, які займаються «білим» піаром і ті, хто займаються «чорним». Зазвичай, ці відділення не перетинаються.
По 144 округу серйозного протистояння не виникало, тому і «чорний» піар тут був не надто популярний. Так, була одинока спроба від ГО «Народний Фронт Полтавщини», яка намагалася на вулиці агітувати лише за тих кандидатів, які народилися в Полтаві (проти лідерів Сергія Капліна і Юрія Кривошеева). Але це був точковий удар, який пройшов майже непомітно. На вулицях ще з’являлися листівки, де порівнювався Сергій Каплін і Сергій Чередніченко і їх робота (на користь останнього) у вигляді боксерського поєдинку. Ірина Балибіна у своїй газеті «Рідна Полтавщина» (спільна назва для всіх кандидатів «Полтавського патріотичного блоку») намагалася показати Сергія Капліна популістом. З більш-менш серйозних ходів це все.
Набагато цікавіше було спостерігати за боротьбою на 145 окрузі між Андрієм Матковським і Юрієм Бубликом. Так, про обох кандидатів знімалися дискредитаційні фільми (фільм про Матковського навіть показали на «Лтаві» з ноутбуку Бублика), роздавалися «чорні» листівки, запускалися сплановані чутки. Дивним чином, у цьому протистоянні з’явилася Тетяна Корост, яка не отримала бруду від жодного з цих фаворитів і зайняла 2-е місце. Недокандидат Андрій Баранов через ту ж «Рідну Полтавщину» критикував Юрія Бублика. Також «свободівцю» перепадало від технічних кандидатів Матковського. Але це не вплинуло на перемогу Бублика.
На 147 окрузі через газету «Межа», яку експерти пов’язують з кандидатом від «РПЛ» Олександром Ващенком, проводилася кампанія по дискредитації Олега Кулініча. Зрештою, Кулініч і став переможцем, хоч втратив 18,5 тисяч голосів за два роки роботи депутатом. Йому пригадували і голосування за диктаторські «закони 16 січня», і співпрацю з попередньої владою. Але результат є результат.
На 148 окрузі основна атака проводилася на Володимира Пилипенка, якому теж дорікали голосуванням 16 січня 2014 року і співпрацею з «Партією регіонів». Одна з найбільших спільнот «Вконтакті» в нашій області «Полтавщина Гайдамацька» (майже 28 тисяч підписників, її адміни живуть саме в цьому окрузі) найчастіше нагадували про ці факти з біографії уже екс-нардепа.
На 149 окрузі дискредитацію проводили і проти переможця Андрія Реки («Народний Фронт»), щоб опустити його високий рейтинг, і проти кандидатів з більш-менш пристойними рейтингами (Віктор Лотоус, Микола Чернецький, Олександр Кулик). Переважно тут застосовувалися листівки і газети (особливого шуму наробила псевдогазета громадського руху «Чесно», новина про яку облетіла всю Україну).
На 151 окрузі через газету «Рідна Полтавщина» кандидата Романа Харченка поширювалася інформація про те, що фаворит перегонів Тарас Кутовий («Блок Петра Порошенка») не йде в депутати, бо стає губернатором.
Таким чином, ми бачимо, що «чорні» технології активно процвітають і працюють. І лише моніторингом громадськості і роботою правоохоронних структур їх можна оперативно виявляти.
На цьому ми закінчуємо наш проект поствиборчої аналітики «Поле битви – Полтавщина». Через кілька місяців розпочнеться місцева кампанія, ще цікавіша і ще непередбачуваніша. І ми обов’язково будемо першими, хто розповідатиме Вам про її деталі.
«Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства»
