Дитачо-юнацька театральна студія «Ну і дітки» показала цілком дорослі проблеми. Репетиції п'єси почалися ще наприкінці осені. Водевіль Володимира Сологуба, написаний ще у 1850 році, плюс постановка режисера Лади Лабзової, плюс прекрасні актори – такий коктейль призвів до того, що зал просто танув якщо не у замилуванні головними героями, то від сміху над ситуаціями з ними.
За сюжетом багатий батько хоче оженити свого сина Сашеньку. Але біда в тому, що у того «серце ніжне» – це проявляється як у дитячості його поведінки, так і в тому, що він дуже легко закохується. Бабієм героя назвати важко, але він по черзі хоче оженитися і на бідній дівчині Насті, котра є носієм моральних чеснот, і двох нахабних та меркантильних панночках – Маші та Каті, котрих цікавить лише його статок у 2 мільйони.
Зрештою, як і має бути за класикою жанру – перемагає добро і Сашенька (Андрій Коновалов) розуміє, що єдина, котрій байдуже на його гроші – це Настя (Любов Гончаренко). А інші дві лишаються «з носом».
Дивлячись все це важко зрозуміти, чи симпатизуєш Ти головному герою чи ні. І чи щасливий це фінал взагалі? Де гарантія, що оце «ніжне серце» наступного дня чи тижня не побачить іншу і не захоче оженитися на ній? Якщо за 1,5 години він знайшов 3 потенційних кандидаток, то скільки їх може бути за день?
Окрім цих головних героїв хотілося б відзначити і Олександра Тарана, котрий грав роль другорядну, але доволі харизматичну француза-перукаря з нетрадиційною орієнтацією. Актор майже нічого не говорив (хіба що кілька слів французькою), але наскільки пристрасно грав роль, що викликав зливу оплесків наприкінці вечору, коли отримував відзнаку за дебют.
Водевіль закінчився. Глядачі виходили з усмішками, а актори шукали вази для квітів.
Андрію Коновалову і Любові Гончаренко, не тільки акторам, а й поетам незалежного мистецького об'єднання «Magnum Opus», бажаємо і надалі так радувати людей своїми ролями та отримувати такі ж бурхливі оплески, як на прем'єрі водевілю.
Роман Повзик
