Вже стало традицією для Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру відзначати своє професійне свято прем’єрою. Цьогоріч Міжнародний день театру для гоголівців ознаменувався «народженням» нової трактовки безсмертного твору Миколи Гоголя «Ревізор». Для постановки було запрошено заслуженого діяча мистецтв України Юрія Кочевенка – режисера, відомого полтавцям за виставами «Тев'є-Тевель», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок» та «Енеїда».
Трактовка історії про шахрая, якого приймають за ревізора з Петербургу, у гоголівців має свої особливості. Творці вистави надали класичному твору сучасного звучання. Вистава пронизана містикою: перша поява Хлєстакова, два незвичайні щури, музика А. Шнітке. Вся дія розгортається у просторі помпезних колон, які поступово перетворюються на дорожні стовпи, що у гоголівців стають символом доріг, якими йтимуть герої вистави до простої істини. Символістичні мінімалістичні декорації, які створила художник – Ірина Кліменченко – це образ нескінченних верст, що описані майже у всіх творах Гоголя, життєві шляхи, якими рухаються гоголівські персонажі.
Кожен персонаж гоголівського «Ревізору» у полтавському театрі отримав своє втілення у виконанні кращих акторів. Городничий – заслужений артист України Володимир Морус, якого шанувальники театру звикли бачити у комедійних ролях, постав перед глядачами у глибоко психологічному образі. Його розпач у фіналі вистави розростається до справжньої трагедії, майже божевілля, коли ошуканий, обдурений він отримує звістку про приїзд справжнього ревізора.
Йому на противагу, Хлестаков, у виконанні актора Віталія Крапіви – гульвіса, розбещена «велика» дитина. Гоголівський «сосулька, тряпка», персонаж, якого звикли бачити юним, витонченим, розгубленим, постає перед глядачем, у виконанні актора, ситим розбещеним чоловіком, який у ході дії вигадує свій сценарій поведінки. Кожна його сцена – це маленька вистава, розіграна для глядачів-чиновників.
Замість легкої комедії, творці вистави запропонували глядачам трагікомедію з новими акцентами. Легка комічність в основному проявилася у, так званих, «жіночих» сценах Анни Андріївни – Катерини Філатової та Марії Антонівни – Ольги Філатової.
Режисер ретельно обирав виконавців на ролі кожного з чиновників, не маючи права на помилку. Так, у ролі Артемія Філіповича Земляніки глядачі з задоволенням впізнали народного артиста України Юрія Попова, послужливого поштмейстера – заслуженого артиста України Олега Шеремета, революціонера Амоса Федоровича Ляпкіна-Тяпкіна – Сергія Козира, лякливого Луки Лукича Хлопова – Тимофія Зінченка, Христіана Івановича, який промовляє лише німецькою, - заслуженого артиста України Миколу Дудника.
«Ревізор» у полтавському театрі — це спроба створити гоголівський світ, де люди – привиди, де їх висловлювання схожі на лозунги, де правда і брехня існує поруч, де кожен живе, як звик. Але вирок буде винесено кожному, з відкритою датою «до виконання»…
Ольга Коваленко
