Сучасна будівля обласної бібліотеки у Полтаві. фото надані Мариною Федоровою
Офіційний день народження обласної бібліотеки – 10 квітня 1895 року. Але насправді вона почала діяти на рік раніше.
Тоді група інтелігенції та меценатів на чолі з учителем із Інституту шляхетних дівчат Базилевичем розробила статут Полтавської громадської бібліотеки. Просвітницька ідея сподобалася тодішній владі, і статут у міністерстві внутрішніх справ затвердили (адже, щоб створити бібліотеку, потрібно було запитувати дозволу в міністра). Над створенням першої у Полтаві неприватної бібліотеки працював спеціальний комітет, до складу якого входило 12 осіб. Очолював його міський голова Віктор Трегубов (перебував на посаді протягом 1889-1906 років). До роботи активно долучилися полтавська інтелігенція та інші митці: письменник Володимир Короленко, художник Григорій М’ясоєдов, дослідник історії Полтавщини Іван Павловський. До речі, Володимир Короленко протягом семи років (1901-1908 роки) був головою комітету Полтавської міської бібліотеки.
Книги для бідної бібліотеки передавали з Харкова та Москви
– Згадка про першу бібліотеку з’явилася у 30-х роках позаминулого століття. Книгосховище розміщувалося у одній із кімнат будинку Дворянського зібрання (нині це кінотеатр імені Івана Котляревського), – розповідає Марина Федорова, провідний бібліограф відділу інформації з питань культури і мистецтва Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського. –Попечителем бібліотеки став Микола Цертелєв, шанувальник української культури.
Бібліотека спершу існувала виключно на кошти, що надходили від читачів за право користуватися книжковими фондами. Мізерні витрати виділяло земство, але цього не вистачало, аби поповнювати фонди новими виданнями.
– Збирали пожертви книжками. Допомагали матеріально не лише різні організації та установи, банки, а й приватні особи, – розповідає про перші кроки обласної бібліотеки Марина Федорова. – Частину книг передавали з Харківської громадської бібліотеки. Надходили благодійні книжкові пожертви з московського Румянцевського музею. Долучалися до збору книгофондів і московські видавці. Наприклад, видавець Кузьма Солдатенков передав 52 томи, на той час це було розкішним подарунком. Доповнювали колекцію видання з приватних книгозбірень. Зокрема, окрасою новоствореної бібліотеки став 821 том книг із колекції Корсунського.
Збирали підписи, аби бібліотеці дали приміщення
Дуже швидко заклад став популярним місцем для тогочасної еліти інтелігенції. Частими відвідувачами були відомі та поважні Іван Павловський, громадський діяч Григорій Ротмістров, письменник Панас Мирний, педагог Антон Макаренко, художник Микола Ярошенко, тенор Іван Козловський, хірург Микола Скліфосовський. Були навіть «почесні підписники».
– Цього звання з часу відкриття бібліотеки удостоївся Кулябко-Корецький, – говорить Марина. – Пошана була зумовлена тим, що він ініціював створення просвітницьких закладів у місті. Він подав у городську думу петицію, під якою підписалося 373 полтавці, про облаштування приміщення для бібліотеки, читальні, музею. Це мав бути так званий просвітницький дім імені Миколи Гоголя.
Саме завдяки цій петиції бібліотеці й музею виділили окреме приміщення – у будівлі нинішнього архіву. Саме там з 1901 року розміщувалась бібліотека. Ще одним почесним читачем був Маркевич, видавець журналу «Рідний край».
У моді були російські журнали та література для господарів
Найбільшим попитом серед відвідувачів бібліотеки користувалися журнали. Читати їх було на той час дуже престижно. Серед найпопулярніших – «Русское богатство», «Русская Мысль», «Нива», «Русская старина». Дещо меншим попитом користувалися газети «Биржевие Ведомости», «Русские Ведомости», «Новое Время», «Полтавские Ведомости». Господарі, які працювали на землі, читали «Хуторянин», «Плодоводство», «Крестьянское хозяйство». Були журнали й для малечі – «Юный читатель», «Светлячек», «Малютка». Інтелігенція запитувала літературу польською, французькою, англійською, німецькою мовами.
Бібліотека за кілька років після створення стала настільки успішною, що при ній навіть почав діяти продаж книг. За ці кошти поповнювали фонди новою літературою.
Бібліотека часто змінювала назву і приміщення
Бібліотека безліч разів за роки свого існування змінювала назву та навіть ризикувала зникнути як установа. До революції була розташована на першому поверсі будинку, де нині Державний архів Полтавської області (вулиця Пушкіна, 18/24). Стала центром розповсюдження нелегальної літератури, книг і брошур на революційну тематику. Через це тодішню Центральну наукову бібліотеку закрили, а замість неї створили Полтавську громадську.
Приміщення колишнього Земельного банку
До слова, бібліотека неодноразово міняла не лише назву, а й приміщення. У довоєнний час, до 1941 року, книгозбірня функціонувала у приміщенні колишнього Земельного банку (Першотравневий проспект, 10. Зараз там розташований аграрний коледж). Цю будівлю називають однією з 35 кращих будівель Полтави кінця XIX – початку XX століття.
У війну бібліотеку майже знищили
До початку Великої Вітчизняної війни фонди бібліотеки налічували приблизно 150 тисяч примірників. Але під час окупації німецько-фашистськими загарбниками фонди розграбували, а будівлю знищили майже вщент. Утрачені майже всі твори поета Миколи Гнєдича, Пушкіна, Жуковського, унікальний краєзнавчий фонд – загалом 70 тисяч томів книг.
Німці знищили каталоги, картотеки, облікові документи. І лише 1943 року бібліотеку відновили. Вона почала діяти у приміщенні школи №1 (зараз – ліцей №1).
Післявоєнного 1947-го бібліотеці передали двоповерхове приміщення на вулиці Шевченка, 3. Там вона проіснувала 45 років.
Бібліотека після війни, вулиця Пушкіна.
1949 року бібліотеці присвоїли ім’я Івана Котляревського, а з 1966-го її перейменували на обласну державну наукову бібліотеку.
Розквіт бібліотека отримала лише в часи незалежної України
Після того як Україна отримала незалежність, у бібліотеки нарешті з’явився власний дім, з якого непотрібно було поспіхом переїжджати в інше приміщення.
– 5 червня 1993 року бібліотека почала роботу в новому приміщенні – п’ятиповерховій будівлі сучасної архітектури поблизу парку імені Петровського (Леніна, 17), – розповідає Марина.
Сьогодні тут – центр роботи з книгою та інформацією, центр спілкування і дозвілля, розвитку інтелектуального та творчого потенціалу. Діє центр впровадження нових автоматизованих бібліотечно-інформаційних технологій; власні електронні бази даних, які постійно оновлюються. В обласній бібліотеці є інтернет-центр, інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку» (за сприяння Посольства США в Україні), Регіональний тренінговий центр (за програмою «Бібліоміст»). Постійно проводять різні творчі зустрічі, виставки, конкурси, аби бібліотека стала ще активнішим культурним центром.
