Оксана Каратепе: «Професіонали високого класу мають бути не лише в столиці»
«Ніхто так не покращить жінці настрій, як Оксана», – говорять полтавські модниці. Уже чотири роки поспіль Оксана, окрім безпосередньої роботи з клієнтами, займається ще й проведенням семінарів з перукарського мистецтва. За цей час її авторський курс уже встиг набути широкої популярності.
– Оксано, чому ти вирішила навчати?
– Знаєте, свого часу, коли я лише робила перші кроки в професії, мені доводилося навчатись, так би мовити, на прикладі. Я дивилась на майстрів і просто повторювала їхні рухи, таким чином намагаючись перейняти техніку. Але згодом зрозуміла, що цього замало. Я відчула, що в цій справі теж є певна логіка дій – робити саме так, а не інакше. Але чому – ніхто мені пояснити не міг. Показати – так. Але пояснити словами – ні. Я вважаю, що перукарі не повинні вчитися, просто спостерігаючи за роботою старших колег – від однієї нагоди до іншої. У перукарському мистецтві є фундаментальні основи, є база, не осягнувши якої ніколи не станеш справжнім майстром. Але знати – замало. Потрібно ще вміти пояснити, передати, навчити. Щоб твій учень не просто повторював те, що ти робиш, а знав – навіщо це, і точно знав, що вийде в результаті.
– А методика навчання – твоя власна?
– Якщо говорити про українські реалії – так. Але загалом я переймала досвід трьох провідних шкіл перукарського мистецтва: школа «Лангуерос» (Іспанія), «Toni $ Guy» та «Vidal Sassoon» (Великобританія), а також українських стилістів – Олени Сєдих, Олександра Ситнікова, Володимира Тарасюка. Тут треба розуміти, що просто взяти й перенести, приміром, іспанський досвід на українські терени не вийде. В іспанців інша форма голови. У них інша структура волосся. Тому їхня техніка теж вимагає адаптації. Я завжди говорю своїм учням, що сліпе наслідування – це шлях у нікуди. Завжди потрібна робота думки. Усі чомусь вважають, що в перукаря після робочого дня дуже втомлюються руки. Насправді, ні. Голова втомлюється значно більше. Наша робота – це перш за все робота думки.
– А з чого складається курс? Якісь фундаментальні основи? Чи тонкощі?
– Насамперед я намагаюся дати базу. Здебільшого в провінції навчаються на прикладах, тобто кожен щоразу вигадує свій велосипед. А цього робити не треба. Все це вже давно вигадане. Непотрібно щоразу ламати голову над тим, як, наприклад, зав’язати хвіст. Це вже відомо. Просто небагато є місць, де вам про це розкажуть так, щоб ви зрозуміли.
– Ти навчаєш зав’язувати хвіст?
– Я даю базові знання, фундамент. Уся майбутня робота моїх учнів стоятиме на цьому фундаменті. Як підготувати волосся. Як адаптувати ту чи іншу фундаментальну форму стрижки до кожного клієнта. Як накрутити на бігуді. Як грамотно пофарбувати. Як укласти волосся. Розповідаю про доцільність тієї чи іншої зачіски в тому чи іншому випадку. Я стараюся сформувати правильне бачення, правильний кут зору.
– Закінчити твій курс – означає стати професіоналом?
– Професіоналом стають усе життя. Справжній майстер навчається скільки, стільки живе.
– Як ти визначаєш професіонала? Які його основні риси?
– Насамперед – голод до роботи. Майстер своєї справи ніколи не відмовить клієнту. Він має хотіти працювати. Має любити те, що робить, отримувати задоволення від роботи. Майстер повинен уміти чути клієнта – це дуже важливо. Повинен уміти тонко відчувати нюанси і щоразу знаходити правильне рішення. База – це дуже важливо, без неї нікуди. Але кожен новий клієнт – то щоразу нові нюанси. І наше завдання – знайти правильний алгоритм роботи саме з цим клієнтом – з його характером, професією, віком, типом волосся, уподобаннями, смаками. Ось цьому я й намагаюся навчити – застосовувати базу, враховуючи нюанси. Якщо в двох словах.
– Куди треба звернутися, якщо раптом хтось із наших читачів захоче опанувати перукарське мистецтво?
– Салон «Karatepe», вул. Жовтнева, 77-А. Тел.: (067) 532-43-32.
– Стартові навички якісь потрібні?
– Естетичний смак. Фантазія. Бажання працювати. Якщо це є, то решта додасться, набудеться. Але не дивом, а досвідом і важкою працею.
Наталя Снітко, стиліст-перукар, випускниця курсу Оксани Каратепе:
«В Оксани я набула багатьох важливих для мене знань. Я навчилася не тільки користуватися необхідними інструментами та засвоїла базові знання. Завдяки Оксані тепер я вмію мислити формами і створювати образи. А для стиліста це головне».
