Читайте що несе в собі законопроект «Про вогнепальну зброю цивільного призначення»
Олександр Омельченко, приватний підприємець:
– Адекватна планка для нас – 21 рік. Зброю видавати можна, але не всім. Загалом, у нас люди давно готові до збільшення кількості зброї в руках. Для того щоб суспільство було готове, потрібно створювати інфраструктуру і давати можливість вчитися користуватися зброєю ще змалечку. Культура поводження зі зброєю не з’явиться, якщо просто ухвалити якийсь закон, це шлях, яким треба йти поступово. Проте процедура отримання повинна бути виписана дуже грамотно і обережно, щоб вона не потрапила в руки неадекватних. Інше питання, чи готові до цього правоохоронні органи і наші гаманці. Чи випрацювана у правоохоронців нормально процедура, як поводитися з людиною, у якої є зброя. Чи вистачить розуму на адекватну реакцію, якщо від людини зі зброєю буде якась загроза.
Юрій Сулаєв, речник УМВС у Полтавській області:
– Коментувати проекти законів – не міліцейська справа. Ми виконавча гілка влади, яка забезпечує виконання ухвалених ВРУ законодавчих актів. Що стосується моєї особистої думки, не як посадової особи, то проблема з незаконним обігом зброї в державі є і її, однозначно, потрібно вирішувати. Яким чином – вирішувати депутатам. Варіантів два: узаконити або заборонити й вилучати. Що стосується можливості придбати офіційно зброю, то в державі з цим проблем немає. В Україні з 18 років громадяни можуть купити пневматику, арбалети, холодну зброю (мечі, кинджали, ножі), газову зброю. Із 21 року – вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю, а з 25 років – вогнепальну мисливську нарізну. Хто бажає, може цим скористатися. Головне – пройти медкомісію та забезпечити належне зберігання зброї й не бути судимим.
Сергій Сєдих, психолог:
– Я вважаю, це питання нині недоречним, але це суб’єктивний погляд. Оскільки я, як кажуть, родом «з совка», тому, можливо, відстаю від життя. Та й у більшості людей перша реакція – саме така. Адже мітингова хвиля у нас не спала ще, вона спаде після закінчення подій на Сході. Тому чисто психологічно українці до цього не готові. Звісно, всі знають, що нині у нас зброю мають злочинці, а люди беззахисні. Але така сама ситуація була і в 90-х. Проте починати це варто, але поступово. Є відмінності у використанні зброї в Америці та Європі. У Європі інші підходи в цьому плані. Тож спочатку потрібно вивчити європейський досвід і впроваджувати його поступово в Україні. Якщо влада скаже, що йде цим шляхом поступово, тоді бажаючих взяти в руки по кілька одиниць зброї стане менше. Зброя потрібна вдома, щоб захистити своїх рідних та майно у разі чого, але не для походів на мітинги.
Олександр Дедюхін, священик:
– Будь-яка зброя – це насамперед відповідальність за неї. І тому я особисто вважаю, що вільне носіння зброї варто дозволити в Україні. Ми ж відповідальна нація. Звісно, дозволу має передувати серйозна психологічна експертиза, повинен бути досконалий облік. Тобто має бути дуже добре зроблений та виписаний закон.
Таміла Михеєва, журналіст:
– Узаконювати подібні рішення – не на часі. Зараз наше суспільство перебуває у депресивному стані – через війну на Сході, складну економічну ситуацію, неоднозначних політичних процесів. Є ризик, що за таких умов зброя слугуватиме не для самозахисту, а для вбивства. До всього, в Україні відсутня культура поводження зі зброєю. Єдиний «плюс» цього законопроекту вбачаю в тому, що він зможе зменшити обсяги незаконного обігу зброї в Україні, які за останні роки набули колосальних обсягів.
Юрій Ісаєв, радник міського голови Полтави, депутат міськради:
– Я особисто «за» лібералізацію законодавства щодо володіння зброєю населення. Але, думаю, що ухвалення цього закону ще не на часі. Суспільство, на мою думку, поки що не готове до, так би мовити, цивілізованого володіння та поводження зі зброєю. Ми ще маємо таку собі квазідемократію – із соціалізму втекли, а в справжню демократію ще не прийшли. У тому числі й ментально. По-перше, зараз вільний доступ до зброї може спричинити озброєну непокору владі – подивіться на економічний стан. Тоді буде повернення до 1917-1922 років. По-друге, чи не щодня бачимо масові трагедії в благополучних країнах із сталою демократією – коли розстрілюють людей десятками й сотнями психічно неврівноважені особи. А за нинішньої системи корупції у дозвільній, медичній та правоохоронній системах зброя може потрапити будь-кому. Й тоді бігання якогось «неадеквата» по адміністративній будівлі з сокирою здаватиметься вже забавкою.
Ярослава, солістка Національної філармонії України та Ансамблю ЗСУ
– Я тільки «за»! Звичайно, повинен бути організований порядок отримання дозволу на зберігання зброї. Не допустити психічно хворих, раніше судимих людей. На цю тему я вже не вперше вела діалоги із представниками Міністерства оборони України, добровольчих батальйонів. Кожен має свою думку, але більшість – «за»! Колись, завдяки партизанським загонам – а це були місцеві добровольці, яким надали зброю – неодноразово захищали свою землю, відбивали атаки фашистів. А враховуючи такі події, я думаю, що захочуть не тільки чоловіки отримати зброю, а й жінки. Я і сама така.
Андрій Дорошенко, педагог за освітою:
– Із ухваленням цього закону громадяни України отримають можливість захищати своє життя, здоров’я, майно від посягань злочинців в той час, коли поруч нема міліції. Нема сумніву в тому, що в Україні знизиться рівень злочинності. Прикладом для України є не тільки розвинені країни Європи і США, але і Молдова, де легалізували зброю, а чисельність злочинів скоротилася в рази. У питанні «за» чи «проти» легалізації зброї слід розуміти, що злочинці вже озброєні, а от мирні та законослухняні громадяни не мають, чим захищатися. Влада має продемонструвати довіру до
громадян України, надавши можливість кожній адекватній людині захищатися від злочинців.
Віктор Іванов, завідувач хірургічного відділення:
– Я не проти такого законопроекту, чому б і ні. Але за умов, що зброю дозволять всім, за винятком злочинців і психічно хворих. Це необхідно з метою самозахисту.
Олег Апостолов, журналіст:
– Такий закон потрібен. У злочинців на руках завжди була і є нелегальна зброя. Хотілося б мати засоби для самозахисту, не порушуючи закон.
Євген Савкін, начальник відділу станків із числового програмного управління:
– Легалізувати зброю можна. Із того погляду, що зараз у країні багато озброєних неадекватних людей, то для нормальної людини потрібен спосіб швидко і просто озброїтись. Але для початку, перед ухваленням закону, потрібно розібратися, що таке «наша» країна, де її межі. Тобто, щоб нашою країною стала територія, на якій живуть люди, які хочуть тут жити і готові за неї боротися. А до того, у наш час, половина людей зі зброєю на руках почне одне в одного стріляти. У поганих хлопців вже зброя в руках є, тому доцільно спрощено надати дозвіл і хорошим – перевірка СБУ, психолог, нарколог – і все. Я проти легалізації права на носіння зброї для тих людей, які ненавидять нас, а ми боремося за те, щоб утримати їх у нашому громадянстві.
Олексій Наволочка, учасник АТО:
– Зараз цей закон не можна ухвалювати! Через величезну кількість нелегальної зброї та з нашою неадекватною молоддю цього робити не можна! Я проти!
