Організатор поїздки та засновниця проекту «Мандруємо Полтавщиною» – екскурсовод Ольга Влох.
Ольга Влох. фото тут і далі надані пані Влох
Під час поїздки полтавці, як розповіла Ольга Влох, відвідали гетьманську столицю - місто Гадяч, а також невеличкі села Гадяцького району: Плішивець, Бобрик і Веприк.
– Маршрут був дуже насичений, адже в Гадячі є дійсно багато цікавих пам’яток. Восени 2013 року відзначалося 350 річчя із проголошення міста Гадяч столицею гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького. Це єдине місто Полтавщини та одне із чотирнадцяти українських міст, яке колись було проголошено столицею. Тож місто має цікаву історію, по яку найбільш детально можна дізнатися в Районному історико-краєзнавчому музеї. Відкрито музей у 2012 році, експозиція зараз займає два поверхи і постійно доповнюється, – розповідає Ольга.
Місто-колиска талантів
– Зокрема у Гадячі народилася Українська письменниця Олена Пчілка, мама Лесі Українки. Леся дуже часто гостювала тут в період між 1893 та 1906 роками і називала Гадяч в своїх листах «Найукраїнніша Україна». Чарівну українську природу можна спостерігати в урочищі Зелений Гай, – говорить екскурсовод. – Для нас Гадяч – це звичайний райцентр, а от для євреїв-хасидів місце паломництва, найбільше після Умані. Саме в Гадячі знаходиться поховання одного із засновників хасидського руху Хабад – Шнеур-Залмана із Ляд. У грудні 2012 року тут відкрито Центр Хасидизму небаченої розкоші. Гадяч вражає своєю багатогранністю, де поєднана історія та культура різних народів і поколінь, де втілено оригінальні ідеї та збережено давні традиції на фоні неперевершеної української природи. В Гадяч дістатися можна рейсовим транспортом, а от в унікальні церкви Гадяцького району доїхати набагато складніше.
– Для поїздки ми обрали села Веприк, Бобрик та Плішивець. Найбільш очікуваним на цьому маршруті було село Плішивець. 2012 року вперше в Україні проходив конкурс фотографій «Вікі любить пам'ятки» від української Вікіпедії. 648 учасників завантажили більше 33 тисяч фотографій. І єдиний об’єкт Полтавщини, який потрапив в десятку найкращих фото – це Свято-Покровський храм в селі Плішивець Гадяцького району. Цей храм є точною копією шедевру української дерев’яної архітектури – Троїцької козацької церкви в Новомосковську, якій присвятив свій «Собор» Олесь Гончар. Єдина різниця між ними в тому, що плішивецька церква повністю кам’яна. Це, безперечно, унікальна пам’ятка архітектури і тому вона була включена до маршруту поїздки.
Про село Пліщивець
– Їхати в Плішивець найоптимальніше власним транспортом. Тому що дорога у незадовільному стані. Але враження від побаченого та краєвиди просто неперевершені. Покровський храм у висоту сягає більше 40 метрів. Це одна із найвищих культових будівель України. Він знаходиться на горі, тому сам храм чудово видно із околиць, а від підніжжя храму відкривається панорама річки Псел. На протилежному боці річки видно порослий соснами пагорб, де колись був монастир. А за декілька кілометрів знаходиться село Бобрик, яке також має що показати приїжджим, – каже Ольга.
Про село Бобрик
– У Бобрику зберігся садибний будинок поміщика Семена Масюкова, збудований 1807 року в стилі класицизму. В ньому зараз розміщена сільська школа. Надзвичайно вразила щирість працівників та учнів, які люблять свою школу, займаються творчістю, досліджують історію рідного краю. Має Бобрик власний шкільний музей краєзнавства та експозицію творчих робіт, виконаних учнями та випускниками, – ділиться враженнями полтавка.
Про село Веприк
– У Веприку збереглися дві старовинні церкви: Успенська церква 1821 року та Миколаївський храм 1823 року. Та і назви населених пунктів відповідають дійсності: в околицях водяться і бобри і вепри, – так коротко ділиться враження про село.
12 квітня полтавці планують відвідати Монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Козельщині та одну із трьох європейських пірамід у Комендантівці.
– За таким маршрутом ще ніхто ніколи з Полтави не їздив на групові екскурсії. Наступні поїздки будуть не менш цікавими. Серед таких Варварівський народний музей у Карлівському районі або музей-садиба знаменитого українського філософа Григорія Сковороди у Чорнухах, – резюмує активістка.
