фото з сайту typical.if.uaПроте новими творами Тарас Богданович радує читачів дуже рідко. Щоправда, ця тенденція починає зникати. Минулого року у вересні вийшла збірка його есеїстки «Одної і тої самої…». А у липні 2014 року – книга «Ознаки зрілості».
Це теж збірка творів малої форми і її об’єм (120 сторінок) не злякає лінивого читача (якщо такі ще лишилися) і, мабуть, не задовольнить читача, спраглого за густою прозою Прохаська.
Складають книгу, як і попередню, переважно есеї, написані Тарасом Богдановичем за останній час. Кілька з них стосується події Євромайдану, точніше, осмислення психології людей, кілька – біографічні розповіді автора, ще частина – про життя членів родини Прохаська, котрих ХХ століття розкодувало і зводило величезними територіями Радянського Союзу.
Трохи осторонь стоїть повість «З цього можна зробити кілька оповідань», де в «потоці свідомості» Тарас Богданович розповідає багато маленьких історії свого життя.
Тарас Прохасько (фото – azh.com.ua)
При бажанні і наполегливості книгу можна проковтнути за кілька годин або ж розтягти на багато днів, потроху смакуючи мовою і розповідями цього франківця.
Головний есей цієї книги, котрий і дав їй назву – «Ознаки зрілості» – доводить думку Прохаська, що головним чинником, котрий викликав Євромайдан, було бажання не бути битим. Тобто всі ці події вийшли із бажання заперечити системне насильство. І те, що українське суспільство змогло дійти до цього, свідчить про його зрілість.
Зараз Тарас Прохасько пише репортажистику про радянську армію, не обіцяє новий роман у цьому році і працює над колонками у різних виданнях. А його шанувальники чекають нових творів від цього «без ста сторінок Маркеса»…
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»
Також читайте
