Письменник, який вже понад 40 років пише бестселери, «король жахів» і один з найпродуктивніших авторів сучасності, на початку 2000-х випустив книгу, яку називають одним з найкращих посібників для тих, хто пише.
В оригіналі назва твору «On Writing», тобто «Пишучи». Видавці ж на пострадянському просторі вирішили надати книзі трохи привабливішу з комерційної точки зору назву.
Твір містить дві частини. «Життєопис» є автобіографією, в якому він розповідає про своє дитинство, юність, дорослі роки. Читач слідкує за тим, як сильно Стівен хотів писати і як він ішов до своєї мрії заробляти виключно літературою. Так, ще у шкільні роки Кінґ друкував на машинці свої оповідання і продавав однокласникам. А аркушів з відмовами від видавництв він отримував стільки, що гвіздок, на який він їх вішав, свого часу не витримав ваги. На той момент американцю було всього 14.
Алкоголь, наркотики, протистояння з внутрішніми демонами автора – все це Кінґ не побоявся відкрити публіці.
Частина «Що таке письменництво» містить саме те, заради чого більшість людей і починають читати цю книгу – поради новачкам щодо літературної праці (чи взагалі роботи з текстом). На прикладі різних авторів Кінґ показує, як найкраще будувати фрази, діалоги, сюжети. Людина, яка продала десятки мільйонів примірників своїх книг, має що сказати про письменницьку майстерність.
Є дві поради Стівена Кінґа, які варто застосувати кожній людині, яка так чи інакше заробляє текстами:
1) Багато писати. Щодня. Певну визначену норму слів. Це дозволяє наростити собі літературні «мускули». Не варто думати, що людина, яка не тренується у написанні текстів, зможе відразу створити шедевр. Для Стівена Кінґа ця норма – 2 тисячі слів на день.
2) Багато читати. Неможливо добре писати, якщо Ти не читаєш інших. Молодий автор має вчитися на хороших текстах.
На ці два заняття Стівен Кінґ радить відводити 4-6 годин на день. Якщо людина жаліється, що в неї немає скільки часу для цього, то і немає сенсу їй думати, що вона колись стане хорошим письменником.
Третя частина книги також автобіографічна. Кінґ розповідає про аварію у 1999 році (коли він саме працював над цією книгою). Тоді автора «Зеленої милі» і «Втечі з Шоушенка» збив фургон. Нестерпний біль, лікарня і бажання знову почати писати – це «король жахів» описує з особливою гостротою.
Для мене ця книга є особливою, бо вона, якщо бути щирим, змінила моє життя. Тому я би хотів, щоби кожен, хто так чи інакше стикається у своїй діяльності з написанням текстів, дістав «On Writing» і прочитав хороший нон-фікшн культового автора.
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»
