У Полтавському військовому госпіталі кілька десятків поранених та хворих із зони АТО. Фото Олега Журавльова
До Полтави поранених військових переправляють із Харкова. Заступник начальника Полтавського військового гарнізонного госпіталю точної кількості пацієнтів не називає, проте говорить, що вони із різних областей України.
– Зараз знаходиться тут більше двох десятків чоловіків із зони АТО. Менше десяти із них – з пораненнями, двоє з контузіями, ще декілька з іншими захворюваннями: гіпертонічна хвороба, язва, радикуліт. Важких випадків немає, – говорить заступник начальника госпіталю Ігор Дзеба. – Щодо областей, то найбільше було десантників із Житомирської області, але ті вже виписалися. Є з Полтавської чотири чоловіки, із Львівської, Київської. Переводили їх у наш госпіталь із лікарні у Харкові, а таких, що напряму із зони АТО, то тільки двоє.
Ігор Дзеба, заступник начальника Полтавського обласного гарнізонного госпіталю. Фото Олега Журавльова
Перші бійці прибули до Полтави 20 липня. Начальник госпіталю говорить, що заклад забезпечений усім необхідним – і медикаментами, і матеріалами для перев’язок – і був готовий прийняти поранених та хворих. Хоча першими основну хвилю все ж на себе приймають у нашому регіоні саме харківські медики. У Полтаві із важкопоранених, який одужує, – хлопець із ампутацією. Говорять, що держава повинна після видужання забезпечити протезування.
Хоча усього вистачає, волонтери постійно передають військовим допомогу. У госпіталі навіть намагаються відхрещуватися від допомоги, бо її часом надто багато. Але небайдужі полтавці все одно речі приносять. Бійці, які на час приходу журналістів відпочивали у парку біля головного корпусу лікарні, говорять: ті, хто виписується і далі їде в зону АТО, бере речі із собою. Відправляють туди і зайві харчі. Дехто із підприємців навіть пропонував берци, які шиють у Полтаві.
– Допомагають дуже волонтери. Чи не кожного дня приходять. За це їм спасибі. І діти-десантники тут перед нами виступали, а це ж мій товариш організував для них табір, – розповідає військовий із Кременчука.
Чоловік говорить, що годують у госпіталі дійсно добре, але часом хотілося б більше овочів або якихось соусів чи гірчиці. Просять також волонтерів приносити деякі речі: футболки, шорти, шкарпетки, спідню білизну. Особливо розбирають із собою шкарпетки, адже при спеці, зазначає військовий, вони просто горять у берцах. Не дивлячись на те, що палити на території заборонено, військовим потрібні і цигарки. Їх також передають і тим, хто на передовій. Незабаром кременчужанин і сам збирається повертатися:
– Трохи підлікуюся, повернуся у частину, а звідти – на АТО. А що робити, коли без мене там машина простоює. Я водій, а більше нікому.
Проте у військовому госпіталі лікуються не тільки фізично. Наш знайомий розповідає, що багато хлопців і досі кричать ночами від побаченого:
– Хлопець молодий, був навідником у БТРі. Бачив, як стоїть людина, натиснув курок і людини немає. Дуже важко таке бачити зблизька. Я і сам лише на третій тиждень оговтався. Сусіди по палаті казали, що вночі кричав «Заряджай!», а двоє інших під матрацами уві сні шукали автомати.
До госпіталю постійно приходять психологи. Але бійці зізнаються, що не хочуть про пережите згадувати і розповідати.
Не дивлячись на це, після загоєння поранень багато із них повернеться у зону АТО не тому, що хочуть брати зброю до рук, а тому, що потрібно боронити державу.
Нагадаємо, що Полтавський батальйон небайдужих збирає речі та кошти на купівлю амуніції та приладів нічного бачення, тепловізорів.
