У Полтаві виставка фото, присвячена роду Стеблін-Камінських
Серед Стеблін-Камінських було чимало визначних особистостей – священослужителі, дворяни, чиновники, офіцери. При чому характеризувалися, як чесні, сумлінні і віддані справі люди. Троє представників роду дослужилися до таємних радників, один – до генерал-майора. Колишній лейтенант флоту став священиком і був зарахований до лику святих. Також до рожу належать революціонери, які коротали життя на каторзі. Проте найвідомішим Стеблін-Камінський був – Степан.
Степан Павлович Стеблін-Камінський – перший біограф Івана Котляревського, український громадський і культурно-освітній діяч.
Його батько був найближчим другом автора «Енеїди», разом з Котляревським працював в установі громадського притулку, а після його смерті за власний кошт поставив на могилі поета перший пам’ятник.
Перше друковане слово про Котляревського Стеблін-Камінський сказав у некролозі, вміщеному в «Полтавских губернских ведомостях» (1838). Наступного року в газеті «Северная пчела» з’явився його нарис «Біографія поета Котляревського», підписаний криптонімом С. С. К. Цей текст В. Ганка передрукував у Чехії. Свій нарис, в основу якого лягли спогади і частково документи, Степан Павлович публікував двічі — в 1849 та 1866 роках. Окремо ці матеріали виходили в Полтаві в 1869, 1871 та — найповніше — 1883 року під назвою «Спогади про Івана Котляревського: Із записок старожила».
Стеблін-Камінський перший описав будинок, у якому жив поет, розміщення кімнат, сволок з різьбленим написом, подав відомості про його бібліотеку. Все це стало в пригоді під час реставрації будинку і садиби Котляревського в 1969 році.
Мемуарні матеріали Стебліна і його нарис про Котляревського досі залишаються цінним джерелом для подальшого удосконалення життєпису письменника, пише histpol.narod.ru
Протягом багатьох десятиліть Степан Стеблін-Камінський стояв на сторожі пам’яті «світлої особистості» поета, організовуючи ювілейні пошанування. Саме з його ініціативи було відзначено в Полтаві 100-річчя від народження поета. Він очолив збір пожертв на поновлення надмогильного пам’ятника, збудованого батьком, а на відкритті його сказав такі пророчі слова: «І через сто років ім’я Котляревського буде відоме нашим нащадкам, буде шановане ними, а добра пам’ять про нього... буде вічною пам’яттю».
До смерті Степан Павлович оберігав усе, що стосувалося пам’яті Котляревського: книги, листи, ділові папери. 1883 року він передав їх В. Горленку для опублікування в журналі «Киевская старина». Залишив він ще й цінний «Щоденник», який повністю поки що не опублікований.
Читайте також: Полтавський декабрист з таємної спілки Решетилівки помер на чужині після каторги
